на р. Сырдарье" ("Журнальчик Полювання", 1875, № 1 і 2); його ж, "Т. під Ташкентом" ("Природа й Полювання", 1879, V), його ж, "Експедиція проти Т." (там же, 1883, VI); "Верненский громадянин Мантык - винищувач Т." (там же, 1880, X-XII); Ив. Домбровський. "Владивосток і його округи" (там же, 1894, II; "Охотн. Газета", 1895, № 24); Д. Іванов, "Солдатське життя. Нариси з Туркестанського життя" (Спб., 1875).
С. Б.
Тигр (Tigris від давньоперського слова tigra "стріла", сирийск. Chiddekel, вірменів. Deklath, арабск. Didschle або e'-Schatt) - одна з основних рік Фронтальної Азії, неподалік від р. Євфрату, укупі з яким обмежує відому ще в прадавні часи культурну країну Месопотамію, і разом з тем найбільша ріка Азіатської Туреччини, бере початок у декількох гірських струмках на південній окраїні Таврской ланцюги в Курдистані. Західний з них, іменований бажане перед іншими Дидшле або Шатт, починається до Ю від Харпуто, неподалік від большенный излуки Євфрату, протікає повз Диарбекира, звертає потім на Ю и в вузенькій гірській ущелині в Тиля (Til) сприймає в себе власний правий рукав, що носить заголовок Бохтанчай (або Бохтан-Су), який бере початок до Ю, від Вану на Синур-Даге, і в який упадає 3-ий із джерел, Битлис-Чай. Звідси Т. у загальному тримається юговост. напрямку, хоча й з надзвичайно большенными звивинами, а в 150 км. до З від Мосула перетинає гірські відроги. У власному плині Т. обмиває найдавнішу Ниневию, відокремлює Ассирію від Месопотамії й, через Тетрик і Самиру, направляється до Багдада. Отут він наближається на відстань ок. 30 км. до Євфрату, з яким повідомляється незліченними, у дійсний час по більшій частині вже пересохлими, каналами. Нижче Мосула Т. сприймає в себе з лівої сторони два припливи, що носять одне ім'я Заб (у старих Забат), а нижче Багдада в нього впадає Дияла (Gyndes старих). У Корни Т., пройшовши в загальних труднощах 1870 км., з'єднує свої води з Євфратом, утворюючи разом з ним одну ріку, яка одержує отут заголовок Шатт-Ель-Араб і несе свої води в Перську затоку. При злитті обох рік Т. виявляється многоводнее й стрімкіше Євфрату. Ще в Диарбекира Т. дає можливість для плавання, але лише на "келлеках" (надутих шкірах звіриних), а з Мосула він здобуває вже значну ширину й глибину й стає повністю судноплавним, хоча плавання в значимому ступені утрудняється різними природніми й штучними перешкодами; опосля ж власного з'єднання з Євфратом ( тобто вже Шатт-Ель-Араб) стає придатним для руху навіть для величезних судів, але доступ до устя утруднений піщаними обмілинами; але, угору по ріці до самого Багдада прогулюються навіть плоскодонні пароплави. Із припливів з'єднаної ріки випливає йменувати Керху й Карун. До цього берега Т. представляли багату, густо населену країну з високо розвитому культурою й цивілізацією; отут у різний час квітнули Аміду (Диарбекир), Безабде, Ниневия, Опис, Селевкия, Ктесифон. Зараз берега Т. пустельні й бідні; крім Диар6екира, Мосула й Багдада на них немає ні 1-го хоч скільки-або значимого населеного пт.