1-а¤ форма нер≥вностей земноњ поверхн≥ повинна своњм походженн¤м д≥њ пов≥тр¤, дощових вод, жвав≥й зм≥н≥ температур, попеременному таненню й замерзанню, 2-а¤ - д≥њ текучих вод або льодовик≥в. —ам≥ неос¤жн≥ р≥внини земноњ кул≥ займають: 1) значну частину ™вропейсько-јз≥атського континенту - «ах≥дний —иб≥р, значну частину “уркестану, величезну частину ™вропейськоњ –ф ≥ маленьку частину «ах≥дноњ ™вропи до зах≥дного берега ‘ранц≥њ. Ќа п≥вноч≥ сх≥дна й зах≥дна частина даноњ р≥внини розд≥лен≥ ”ральським хребтом, дал≥ на п≥вдень под≥бного под≥лу не ≥снуЇ. 2) –≥внина, що займаЇ практично весь јмериканський^-американський-п≥вденно-американський континент до ” в≥д јнд ≥ прил¤гаючих до них наг≥р'њв; б≥л¤ усть јмазонки й ќр≥ноко вона доходить до берега јтлантичного океану. ўодо р≥внин не можна виразитис¤ так точно. ќпад≥в (дощику й сн≥гу) на р≥внинах заур¤дно випадаЇ найменш, чим у г≥рських крањнах ( та й то не всюди); але зате з г≥р вода й ст≥каЇ резвее, так що пов≥тр¤ й верхнЇ шар земл≥ г≥рських держав у загальних труднощах не волог≥ше пов≥тр¤ й поверхн≥ земл≥ р≥внин. ѕор≥внюючи р≥внини й наг≥р'¤ континент≥в, не важко переконатис¤ в тому, що наг≥р'¤ сух≥ше. ÷е всього р≥зк≥ше виражене па обох американських континентах. —ама суха частина ёжн. јмерики - наг≥р'¤ на заход≥. Ќапроти, широка р≥внина јмазонки надзвичайно мокра, опад≥в випадаЇ багато, про що св≥дчить шикарна рослинн≥сть, пов≥тр¤ надзвичайно мокре, поверхн¤ земл≥ також. Ќа јмериканський^-јмериканськ≥м-п≥вн≥чно-американському континент≥ наг≥р'¤ на заход≥ також ще сух≥ше р≥внини ћ≥сс≥с≥п≥ на сход≥, на б≥льш≥й частин≥ ¤коњ випадаЇ найб≥льше 800 мм. опад≥в у р≥к, а частиною й найб≥льше 1000. Ќа ≈вропейскоазиатском континенти Ї надзвичайно сух≥ р≥внини “уркестану, зах≥дноњ частини ≤нд≥њ, але м≥сце надзвичайне сухих наг≥р'њв ще ширше; з ≥ншоњ сторони Ї –. надзвичайно мокруват≥ сх≥дн≥ частини ≤нд≥њ, усе –. ”¤вите соб≥ один факт про те, що загангского п≥вострова, р≥внина сх≥дного  итаю. —ама широка пустел¤ земноњ кул≥, —ахара, пол¤гаЇ на б≥льш≥й частин≥ м≥сц¤ з наг≥р'њв.
ј. ¬.
–≥вноденн¤ - моменти, коли сонце у власному видимому рус≥ по екл≥птиц≥ перетинаЇ екватор. ¬есн¤не р≥вноденн¤ наступаЇ 8 березн¤ по старенькому стилю, коли сонце переб≥гаЇ з п≥вденноњ п≥вкул≥ в п≥вн≥чне, а ос≥ннЇ 10 або 11 вересн¤, коли воно переб≥гаЇ з п≥вн≥чного в п≥вденне. ” ц≥ деньки дл¤ вс≥х м≥сць земл≥ сонце сходити й входити в крапках ¬. ≥ «. обр≥ю й денек дор≥внюЇ ноч≥. ѕеретинанн¤ екватора з екл≥птикою йменуЇтьс¤ крапками р≥внодень. ¬насл≥док ел≥птичност≥ орб≥ти земл¤ переб≥гаЇ в≥д крапки ос≥ннього р≥вноденн¤ до весн¤ного швидше, чим назад. ѕоложенн¤ екватора, а також екл≥птики марудно м≥н¤Їтьс¤, тому зм≥нюЇтьс¤ положенн¤ р≥вноденних крапок ≥ час р≥вноденн¤. ¬≥д крапки весн¤ного р≥вноденн¤ ведетьс¤ рахунок пр¤мих сходжень по екватору, довгот по екл≥птиц≥. ¬изначенн¤ положенн¤ даноњ дл¤ нас ф≥ктивноњ крапки на небесн≥й сфер≥ становить одну з основних завдань практичноњ астроном≥њ. –. обумовлюють зм≥ну п≥р року. ѕросв≥т меж 2-м¤ однойменними –.