До першого періоду ставляться твори Т., що стосуються внутрішньої християнської життя, як те про молитву ("De оrаtione"), хрещенні ("De baptismo"), покаянні ("De poenitentia") і терпінні ("De patientia") -чесноти, якої сам Т. не володів. У них ми зустрічаємося з першою спробою коментування Молитви Господньої. Зміст її Т. спозирає в духовній жертві, що з'явився в скасування язичеського жертвопринесення. Цікаві вказівки на звичаї перших християн, у яких ясно видні риси язичеські і єврейські. Твір про хрещення написане проти неправди Гаяна хрещення, що заперечував необхідність. Т. дивиться на хрещення як на власного роду чарівна дія й воді приписує незвичайну роль як у мирообразовании, так і в індивідуальності при хрещенні. Зовнішньої християнської дисципліни стосуються твору Т. про видовища ("De spectaculis") і про язичество ("De idolatria"). Отут Т. намагається знайти справи християнина до язичників. Язичество - найбільший гріх. Християнам забороняється займатися мистецтвами й ремеслами, що служать для декорації кумирів, забороняється заняття астрологією, тому що вона демонічного походження; християни не повинні виховувати дитинок у язичеських школах, не повинні ухвалювати ролі в язичеських праздничках, займати посад у язичеській державі і т.д. Уявите собі один факт про те, що одне з важливих творів Т. - його апологетичний трактат "Liber apologeticus", у якому він веде дуже вміло захист християнства. Він обґрунтовує, що переслідування християн з боку країни не виправдовується законами самого країни, при чому посилається на відомий лист правителя Траяна до Плинию, що забороняє розшук християн. Взводимые на християн обвинувачення в потаєних гріхах ні на чому ж не засновані; язичники, що переслідують християн за нешанування богів, у власних богів найбільше не вірують. Справжня суть язичеської релігії - демонізм, тобто рівна протилежність вірі в божественний початок. Пряме підтвердження істинності християнства полягає в моральному відродженні людей, що прийняли християнство. Світогляд, розповсюджений посередині язичників, що всі несчастия в історії пояснюються роллю християн - невірно. Необхідно відзначити те, що у творі "De testimonio animae" Т. просить волі совісті й волі церковної. Він затверджує, що християнство не має політичної вдачі й тому не може бути розглянуте як антиурядова секта. На закінчення Т. розглядає християнське навчання по зіставленню з язичеською філософією; слушна оцінка християнської моралі чергується з жорстокими вироками над язичеською філософією, зробленої демонами, що й не дала ніякого зания; коли в язичеській філософії й зустрічаються проблиски правди, то вони взяті зі св. Писання. Ці судження не різняться від того, що говорили Татиан і ін. апологети. До першого ж періоду діяльності Т. ставляться твори про прикраси дам, про другий шлюб. Вопросец про змішані шлюби й про другий шлюб був повинен, по необхідності, займати перших християнських письменників - і Т. до нього ворачивается у творі, написаному пізні. Видне місце в діяльності Т.