Т. - звичайний християнський письменник початку Iii-Го століття на африканському ґрунті. Величезна кількість побутових рис, неуважних у творах Т., роблять їхніми непідмінними для історика культури. Т. представляє відповідний приклад латинського, західного католицького письменника, зайнятого по перевазі вопросцами практичними, на відміну від спекулятивного напрямку східних християнських письменників. Цікавий контраст меж Т. і його сучасником Оригеном. Крайній втілив у для себе християнський ідеалізм, 1-ый намагається по черзі провести матеріалізм, як він сполучний із християнством. Ориген коштує за магічне усвідомлення християнства, за алегоричне тлумачення Св. Писання; Т. намагається практично усвідомлювати тексти. Оригена зацікавлюють по перевазі вопросцы умоглядні, Т. - вопросцы дисципліни, християнському життя. Ориген має якийсь нахил убік гностицизму; Т. захопився монтанизмом - прямій протилежністю гностицизму. Т. людей широкого утвору, що писав і на греч. мові (греч. сочин. втрачені). Тон його творів практично постійно різкий, жагучий, полемічний; ворогів власних він не щадить, часто прибігає до інсинуацій, до софістичних обертів думки. Як би це було не дивно, але стиль повністю відповідає унікальній вдачі творця: ненатуральна, піднята, нерідко невірна мова, важкий для усвідомлення, але в той же час забезпечений зіставленнями й антитезами; ідея нерідко виражена так коротко й влучно, що стає поговоркою. Т. - прямий попередник бл. Августина, один з основоположників західного латинського богослов'я; їм у перший раз підняті й дозволені якісь догматичні вопросцы. Не всі твори Т. дійшли до нас; у творах його й в Ієроніма є згадування про незбережені його добутки: "De spe idelium", "De paradiso", "Adversus Apelleiacos", "De censu animae adversus Hermogenem", "De fato", "De ecstasi lib. VII" і ін. До добутків Т. відносять і такі, які, цілком ймовірно, йому не належать, напр. "De execrandis gentium diis". Усі добутки Т. хронологічно можуть бути розбиті на два періоди: католицькі й монтанистические; по змісту в тому й іншому періоді можна розрізняти 3 групи
- твору про християнське життя, апологетичні й догматичні. До якихось вопросцам Т. ворачивается, і це дає можливість знайти зміну його поглядів. При всій оригінальності Т., йому час від часу доводиться повторювати те, що було вже сказане Минуцием Феліксом і Юстином: це безизбежно при спільності теми всіх апологетів. Ознаки, по яких можна віднести твору Т. до періоду монтанизма, полягають у згадуванні пророкувань Монтана, Максимилы й Присциллы, посиланнях на Параклит (Св. Дух), особливому значенні, що визнається за постом, осуді другого шлюбу й втечі під час переслідувань за віру, серйозному відношенні до віровідступників (lapsi), що жадають бути прийнятими знову в християнську громаду, і, зрештою, нападках на психиков ( тобто католиків). Серйозне розмежування творів по позначених групах не постійно може бути, тому що якісь твори, написані в періоді монтанизма, мають власним завданням боротьбу із гностицизмом і не містять усередині себе нічого специфічно монтанистического.