Дуже холодно, навпаки, прийнята була публікою "Свекруха"; під час 1-го й 2-го її вистав люд віддав перевагу кинути театр і дивитися канатних танцюристів і гладіаторів. У дійсний час самим витриманим добутком Т., як по ходу діяння, так і по виробіткові вдач, зізнаються "Брати". Фуррор "Кастрата" у римської публіки слід роз'ясняти якимись особливими подробицями даної нам п'єси, герой якої переодягався кастратом і в цій якості перебував при купанье власної улюбленої. Опосля постановки "Братів", в 160-м г., Т. почав подорож у Грецію, з якого вже не вернувся: він загинув в 159 г., 25 або 35 років від роду (порівн. M. Крашенинников, " До вопросцу про рік народження Т.", в "Збірнику статей на честь Ф. Ф. Соколова", Спб., 1895). П'єси Т., згідне з тим суспільством, у якому обертався поет, різняться суттєво більшою чистотою й шляхетністю мови, чому комедії Плавта. Склад Т. був до такого ступеня витончений, що вороги поета розпускали слух, начебто йому допомагали в складанні комедій Сципион і Лелий. Разом із сиим, Т. намагається уникнути в дії всього особливо непристойного. Величезна увага, очевидно, направляв він на виробіток вдач працюючих осіб, які майже завжди ще витримані, чому типи Плавта. Натяків на римське життя в Т. немає ніяких Ця риса його комедій більш сприяла живучості добутків Т. практично до XIX сторіччя. П'єси Т. могли приемущественно подобатися вибраній публіці, а не масі. Похвали їм ми читаємо в прадавньому світі в таких творців, як Цезар і Цицерон; близьке знайомство з Т. виявляють Гораций, Персий і Тацит. Ще в стародавності комедії Т. потрапили в школи й стали надбанням учених грамматиков, які писали до них різного роду тлумачення. Більш коштовні меж ними комменты вченого IV в. по Р. Хр., Доната, у праці якого втримуються й дуже варті уваги наставляння акторам (порівн. Б. В. Варнеке, " Як гралися давньоримські актори", в "Філолог. Обозр.", 1900, т. XIX). Ентузіазм до Т. не припинявся й у середні століття: в IX стол. його комедії читалися Алькуином на придворних бенкетах Карла Вів.; у Х у. проти п'єс Т., як джерела всяких спокус, боролася черниця Гросвита. В еру реформації Эразм ретельно радить Т. за нього язык. а Меланхтон - за виробленість вдач. У Франції Т. вплинув на Мольера, особливо на його п'єси: "Le depit amoureux", "L'ecole des maris" і "Les fourberies de Scapin". У Рф Феофан Прокопович, читаючи курс пиитики в київській академії, викладав "Російським панам Мольерам": "хто бажає писати комедію, нехай той наслідує Т." (порівн. Б. Варнеке, "Римський поет Т. на західноєвропейській сцені", в "Вестн. Всемирн. Истор." за 1900 р.). Рукописів Т. дійшло до нас надзвичайно багато. Вони всі, крім головного джерела для відновлення тексту - Бембинского кодексу (V в.; названий по імені колишнього власника кардинала Бембо, зараз у Ватикані) - сходять до рецензії граматика III в. по Р. Хр. Каллиопия. Якісь із рукописів (париж., ватикан., миланск.) постачені цікавими малюнками. Більш повна критична рецензія тексту Т. належить Umpfenbach'y (Б., 1870); потім заслуговують на увагу видання Fabia (П., 1895), Meckeisen'a (Лпц., 1898, 2 изд.), Dziatzko (Лпц., 1884).