Залежно від того, яка думка, вообщем те, здолає в ембріології, - буде залежати й остаточне встановлення поглядів у Т.
Література. Cuvier, "Hist. de progres des sciences naturelles" (т. IV); Martin, "Histoire des monstres depnis l'antiquite jasqu'a nos jours" (H., 1880); E. G. Sainthilaire, "La Phylosophie anatomique" (т. II, 1882); J. Gr. Sainthilaire, "Traite de Teratologie" (1832-36); Dareste, "Recherches sur la production artificielle des Monstruosites etc." (H., 1877 і 1891); Gainard, "Precis de Teratologie etc." (П., 1893); Wilson, "The cell in development and inheritance" (Лонд., 1896).
В. Шимкевич.
Тербій (хім.; Terbium; Tr=162) - належить до числа гадолинитовых металів і невідомий у вільному виді. Його окис Tr2O3, володіє жовтогарячим кольором, а солі тьмяні й не й виявляють абсорбції світла. Самостійність окису Т. зазначена Мозандером, що доведене Делафонтеном і Мариньяком; але чистота її й зараз ще незрозуміла (D. Kruss і К. Hofmann; 1893). С. Колотов.
Терем - окрема кімната вгорі будови або роздільно побудована. У прадавні російські Т. жили практично безнадійно дами.
Tеренций (Publius Terentius Afer) - даровитейший, опосля Плавта, представник давньоримської комедії. Найкращим джерелом для його біографії є прадавній життєпис його, що належить Светонию. Він жив у просвіт меж 2 і 3 пунічними війнами, родом був з Карфагена й належав до якого-небудь африканського (або лівійському) племені, на що показує його прізвисько Afer. Потрапивши якимось образом у Рим, Т. був рабом у сенатора Т. Лукана, який, помітивши видатні його можливості, віддав йому ретельний утвір, а потім і волю. Талановитість Т. відкрила йому доступ у вищі кола римського суспільства. Найкраща частина юного покоління римської знаті, відмінно знайома з багатою літературою греків, прагнула тоді, під іноземним впливом, облаштувати й російську мову, і російські характери в центрі цього суспільства перебував Сципион Африканський, поруч із яким стояв друг його Лелий. До цього кружка примкнув і Т. Підбадьорений своїми заступниками, він наважився предназначить свої сили комедії. Згідно зі смаками тих пор, Т. не був оригінальний; прототипом для себе він вибрав, основним образом, грецького коміка Менандра, не переводячи його, вообщем, практично й запозичаючи цілі сцени в інших грецьких письменників, напр. в Аполлодора. У мистецтві становити свої п'єси по добутках 2-ух творців або по двом добуткам 1-го й такого ж творця (так наз. контамінація) Т. достигнул значимого майстерності, але це показує, укупі з тим, на недолік у поета своєї винахідливості. Добутку Т., у силу найрідшої випадковості, дійшли до нас усе; їх усього 6: "Жінка із про-ва Андроса" (Andria), "Свекруха" (Несуга), "Караючий сам себе" (Heautontimorumenos), "Кастрат" (Eunuchus), "Формион" (Phormio; ім'я паразита п'єси) і "Брати" (Adelphae). Ці п'єси, перераховані в хронологічному порядку, були в перший раз поставлені на римській сцені в період часу з 166 по 160 рр. до Р. Хр. Більший. фуррор мала п'єса "Кастрат", яка дана була два рази в один денек і одержала премії.