«аповненню фактичного матер≥алу спри¤ли, не вважаючи ц≥лого р¤ду досл≥дницьких роб≥т ƒареста, прац≥ ѕанума (Panum, 1860, Kiel.), Ћомбардини (1868) кал≥цтва, що вивчало, не лише пташин≥, але так≥ амф≥б≥й, Ћеребудье (Lereboullet, 1855 по 1864), що дав опис кал≥цтв, приемущественно подв≥йних, у щуки, над розвитком ¤коњ в≥н працював. «верн≥ть увагу на те, що в м≥ру скупченн¤ фактичного матер≥алу була, природно, потреба його систематизац≥њ й проби в≥ддати њњ минулого й до »сидора —. »лера. “ак, Guret розр≥зн¤в кал≥цтва звичайн≥, подв≥йн≥, потр≥йн≥ й неправильност≥ окремих частин. ƒавен в≥др≥зн¤в: аномал≥њ або в≥дхиленн¤ в розвитку (звичайн≥ й складн≥) ≥ ненормальност≥ (abnormites) або в≥дхиленн¤, викликан≥ очевидним патолог≥чним ушкодженн¤м. ≤. «верн≥ть увагу на те, що с. »лер розд≥л¤Ї вс≥ в≥дхиленн¤ на аномал≥њ й кал≥цтва (в≥дм≥нн≥сть позначена вище). ћеж аномал≥¤ми в≥н розр≥зн¤Ї звичайн≥ й складн≥ й до крайн≥х ставл¤тьс¤ гермафродитизм ≥ гетеротакси¤ або зсув орган≥в, а кал≥цтва д≥л¤тьс¤ на звичайн≥, подв≥йн≥ й потр≥йн≥ . ѕриродно, ≥з часу —. »лера внесен≥ ¤к≥сь конф≥гурац≥њ в детал≥ систематизац≥њ, але головн≥ розпод≥ли залишаютьс¤. ќсобливий ентуз≥азм роздобула “. найближчим часом, з виникненн¤м досв≥ду в област≥ ембр≥олог≥њ. «аснована основним образом –у, експериментальна ембр≥олог≥¤ не лише приростила число приймань дл¤ одержанн¤ уродств. але поставила вопросец на зовс≥м ≥нший ірунт.  ожне придбане в досв≥д≥ в≥дхиленн¤ Ї п≥дсумок конф≥гурац≥њ того або ≥ншоњ умови, ¤к випливаЇ, установивши точний причинний зв'¤зок меж в≥дхиленн¤м ≥ конф≥гурац≥Їю умови, ми можемо знайти роль ц≥Їњ умови при звичайному розвитку. —учасна тератогени¤ прагне не лише зробити в≥дхиленн¤, та й в≥ддати йому рац≥ональне роз'¤сненн¤. ” цьому напр¤мку виник р¤д роб≥т самого –у, ќ. √ертвига, ‘. ™. Ўульцу, Ѕерфурта, ћоргана, Ћеба, ƒриша, √ербста, “орнье й ≥н. «г≥дне з 2-м¤ р≥зними думками, що борютьс¤ зараз в ембр≥олог≥њ, на тератологические в≥дхиленн¤ можливо встановлений двоњстий погл¤д: школа, що захищаЇ однор≥дн≥сть ус≥х кл≥ток орган≥зму й по¤снююча њхн¤ в≥дм≥нн≥сть т≥льки в≥дм≥нн≥стю критер≥й, у ¤к≥ вони поставлен≥, може розгл¤дати вс≥ в≥дхиленн¤, ¤к п≥дсумок конф≥гурац≥њ цих критер≥й.  оли в≥дхиленн¤ передаютьс¤ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤, те це лише виходить, що умови, що спри¤ють виникненню в≥дхиленн¤, у р¤д≥ покол≥нь Ї схожими й пост≥йними. «аступники ≥дењ в≥дм≥нност≥ в природ≥ кл≥ток орган≥зму, в≥дм≥нност≥, час в≥д часу дробленн¤, що про¤вл¤Їтьс¤ ≥з самого початку, ¤Їчка, природно повинн≥ по ≥ншому дивитис¤ на в≥дхиленн¤. Ќе заперечуючи, що майже вс≥ в≥дхиленн¤ обумовлюютьс¤ вс≥л¤кими причинами зовн≥шньоњ вдач≥, ¤к тиск, зм≥на температури, зм≥на состава води, у ¤кий розбудовуЇтьс¤ ембр≥он ≥ т.п., усе-же ¤кусь частину в≥дхилень вони повинн≥ приписати зм≥н≥ самих наследных параметр≥в половоњ кл≥тинки в силу молекул¤рних конф≥гурац≥й. “ому що ц≥ характеристики не багато п≥дкор¤ютьс¤ зовн≥шн≥м впливам, те ¤к випливаЇ конф≥гурац≥њ можуть в≥дбуватис¤ при дозр≥ванн≥ полових кл≥ток ≥ при запл≥дненн≥.