÷ицерон говорить: "не дивуютьс¤ тому, що нер≥дко спозирають, хоча б ≥ не знали передумови ¤вища. јле коли трапл¤Їтьс¤ факт донин≥ нечуваний, його вважають дивом - н≥що не в≥дбуваЇтьс¤ без передумови й н≥що не трапл¤Їтьс¤, що не могло б трапитис¤". “≥ ж ≥дењ п≥зн≥ше були, що захищаЇтьс¤ ћонтенем ≥ ‘онтенелем.  райн≥й говорить, що майже все вважають кал≥цтва грою природи, але ф≥лософи повн≥стю переконан≥, що природа не в≥д≥граЇ, а випливаЇ пост≥йно одним ≥ цим же правилам. ƒо початку XVIII стол. щодо кал≥цтва висловлюютьс¤ б≥льш≥стю сам≥ странноватые вистави й, природно, реальна “. могла з'¤витис¤ лише по ознайомленню ≥з законами звичайного розвитку або ембр≥олог≥њ. ѕокуда в ембр≥олог≥њ панувало вченн¤ про ≥снуванн¤ завчасно переформованих ембр≥он≥в, ¤ких покол≥нн¤ вкладено одне в ≥нше в готовому вид≥, доти й на кал≥цтво встановивс¤ погл¤д, в≥дпов≥дний даноњ теор≥њ: доводилос¤ допустити, що в р¤д≥ вкладених одне в ≥нше покол≥нн¤ перебувають завчасно преформован≥ виродлив≥ ембр≥они. ўо сто¤в на ірунт≥ даноњ дл¤ нас теор≥њ —ваммердама, але, бентежила одна под≥¤: ¤ким образом Ѕожество, що творило людину по виду й подоб≥ власному, могло зробити й виродливих людських ембр≥он≥в пор¤д з нормальними? “ому —ваммердам допускаЇ, що зовс≥м звичайний преформований ембр≥он може пом≥н¤тис¤ у виродливого в момент запл≥дненн¤. “акож ≥ ћальбранш маЇ на уваз≥, що кал≥цтво Ї насл≥док "вторинних обставин", що зм≥нюють основний закон правильного росту (след. опосл¤ запл≥дненн¤) преформованих ембр≥он≥в. Ќескладно творити, що ц¤ точка зору сто¤ла вже в суперечност≥ з теор≥Їю преформац≥њ. јле, медик-ф≥лософ –ежи (Sylvain Regis), сучасник ћальбранша, уважав, що дл¤ всевладного Ѕожества все може бути, а след. може бути створенн¤ й виродливих преформованих ембр≥он≥в. ÷¤ точка зору проводитьс¤ поруч досл≥дник≥в, ¤к ƒюверней (Duverney), √адлер, ¤кий у власному твор≥ "De monstris", з≥брав ≥ в≥ддав зображенн¤ п≥знаваних у його час кал≥цтв ≥ аномал≥й, ¬инслоу (Winslow) ≥ ≥н. ќсновним образом видалос¤ незд≥йсненним допустити роль випадкових обставин у розробц≥ кал≥цтв через всестал≥сть ≥ в≥домоњ законност≥ њх форми, а р≥вно видалос¤ незд≥йсненним ставити в залежн≥сть в≥д вар≥анта новотв≥р тканин ≥ орган≥в, проваждающее частина кал≥цтва. јле, в 1724 г. Ћемери, описуючи подв≥йне кал≥цтво, висловив ≥де¤, що воно могло з'¤витис¤ через сростание 2-ух звичайних ембр≥он≥в п≥д впливом випадкових , чисто механ≥чних обставин, напр. тиску. ” той же час ћарко (Marcot, 1716 г.) допускав, що в ¤кихось вар≥антах, напр. коли головний ≥ спинний мозок представлен≥ м≥хурами, заповненими серозною р≥диною, кал≥цтво Ї результатом патолог≥чного скупченн¤ серозноњ води в цих органах або вод¤нки. ћорганьи, у власних "Epistola anatomica", засвоњв ≥ розвив цей здогад патолог≥чного походженн¤ кал≥цтв. јле, ц≥ погл¤ди зустр≥ли енерг≥йна в≥дс≥ч ≥з боку преформ≥ст≥в. —уперечка Ћемери й ¬инслоу в ст≥нках паризькоњ академ≥њ тривав практично 20 рок≥в ≥ минувс¤ ≥з загибеллю Ћемери, що не мав п≥д рукою в≥дпов≥дних факт≥в, щоб захистити свою ≥дею, в≥рну по останн≥й мер≥ стосовно ¤кихось форм кал≥цтв, п≥сл¤ цього д≥сталас¤ перемога ¬инслоу.