Суворіше віднесли в ньому К. Шпренгель і в недовгій замітці - Ю. Визнер. Отже, ботанічні праці Т. не можна йменувати науковими в серйозному змісті цього слова. Це звід спостережень і відомостей про рослини, у різному ступені достовірних, старанно зібраних, час від часу успішно зіставлених, нерідко потрібних для практичного життя. Це був найкращий збірник відомостей про рослинне королівство у всій стародавності й у продовження майже всіх століть опосля Т. Це праця почесна й потрібний. Він будив ідея, указував їй на величні завдання, будив ентузіазм до рослинного миру й у цьому його величезне, безперечне значення. Зрештою, це для нас дорогоцінний монумент давньогрецької культури, прадавньої думки з усіма її позитивними і як би негативними сторонами. У перший раз Т. був переведений із грецького на латинський Теодором Газа й написано в Тревизо в 1483 г.: "Theophrasti de historia et de causis plantarum libros ut latinos legeremus", Theodorus Gaza (folio). Це 1-ое видання, з тих пор було багато, докладний перелік їх див. Pritzei, "Thesaarus literatarae botanicae" (1851); подробиці про Т. див.: Kurt Sprengel, "Geschichte der Botanik" (1 ч., 1817) і "Theophrast's Naturgeschichte der Gewachse, ubersetzt und erlautert von K. Sprengel" (I-II, 1822); E. Meyer, "Geschichte der Botanik" (т. 1, 1854); "К. Jessen, "Botanik der Gegenwart und Vorzeit in culturhistorischer Entwickelung" (1864); J. Wiesner, "Biologie der Pflanzen. Mit einem Anbang: die historische Entwicklung der Botanik" (1889, є pycc. переу.); F. Cohn, "Die Pflanze. Vortrage aus dem Gebiete der Botanik" (т. I, 1896, переводиться на російську мову).
Г. Нансон.
Теофраст залишив величезну кількість творів, з яких до нас дійшли тільки деякі. Нисколечко найбільше або найменш більших витримок із творів приводяться різними старими творцями - доксографами. Дійшли до нас: 1) 9 книжок про рослини й про їхні принципи ботанічний твір, рівного якому за значенням немає ні в стародавності, ні в середні століття; 2) про камені - уривок минералогич. твору, що трактує про різьблення камінчиків; 3) вдачі - більш відоме із творів Т., що надихнуло Лабрюера; представляє спробу персональної властивості пороків і смішних параметрів, написану, як це обґрунтував Казаубон, під впливом аттического сценічного мистецтва (Т. був другом Менандра), що й має значення для дослідження аттической сцени; 4) про почуття - уривок з історії фізики Т., у якому викладені теорії почуття, що були в ході до Т., і їхня критика; 5) метафізика - уривок, що трактує про початки буття, відповідний 2-ой книжці Аристотелевской Метафізики. Т., загалом, ішов за своїм учителем Аристотелем, намагаючись тільки бути його толмачем і поповнювати його пробіли; очевидно, природознавство всього більше зацікавлювало Т. Досвід, для Т., є основою філософії. У логічних навчаннях Т. не відступав від Аристотеля. Разом з Эвдемом він увів у логіку вчення про гипотетичном і розділовому умовиводі. По обривкових відомостях, що дійшли до нас, про метафізики Т. не можна скласти для себе чіткої вистави; видне лише, що якісь пункти метафізики Аристотеля утрудняли Т., у тому числі й телеологічна думка на природу.