У всякому разі, величезний вплив Аристотеля зрозуміло. Анатомія рослині Т. неодмінне наслідування анатомії звіриних Аристотеля, - це позначається як у загальній ідеї, так і в дріб'язках. Він намагається прикласти принципи, теорію, вироблену Аристотелем відносно організації звіриних до будови рослині й ця тенденційна запопадливість не могла не привести його в дисонанс із фактами. Теорія царює, а про вірогідність фактів не достатньо турботи. Вообщем фактичні відомості Т. про рослинне королівство не досить чому виселися над ходячими поглядами, виробленими прозаїчним побутом, над тим, що знали землепашцы, збирачі й торговці лікувальних травок, негоціанти. Довірливість Т. до розповідей цих людей дуже велика, а його власні спостереження, його конкретне знайомство з рослинним миром було дуже обмежене, і отут, як і в ясності й визначеності викладу, Т. дуже уступає власному вчителеві - Аристотелеві. Шпренгель справедливо підкреслює часті в Т.: "так мовлять" або "так мовлять аркадийцы". Більш прав він, указуючи, що Т. очевидно, не вважаючи Аттики, Эвбеи й Лесбосу, чи ледве був де-небудь, навіть у Греції, хоча в його час це можна було зробити з повною зручністю. Спроба Мейера забрати цей докір припущенням, що Т. збирав матеріали - " по найменшій мері здебільшого під час подорожей" - не має під собою фактичної бази. З опису майже всіх рослині видне, що Т. знав їх тільки з_чуток. За словами старих, Т. улаштував ботанічний сад, - можливо, але ми не знаем. що росло в ньому й що в ньому робив Т. У Т., як і в більшості видатних учених прадавнього миру, ми спозираємо большенную ерудицію, велична й великодушна запопадливість до правди, вогненну спрагу просочитися в потаенны природи й разом із сиим - повне невміння наукове вчити цю природу, найбільше того - нелюбов, неприхильність до ретельної, але потрібній роботі із установлення й дослідженню фактів; це залишається позаду, як щось несуттєве, низьке, а весь талант, уся енергія йде в область відверненого міркування й нерідко з незвичайною дотепністю й бездоганною логікою створюється струнке, але повністю невірна вистава про фізичні явища природи, в інших варіантах виходить просто гра словами, виходить начебто б ілюзія пізнань, а по суті один тільки самообман. Усе це примушує обережніше й объективнее віднести до Т., а разом з тем і до всього того, що віддала традиційна стародавність для ботаніки, тем найбільше, що заурядно переоцінюють значення Т. і ставляться до нього з гиперболизированным екстазом. Заголовок "батько ботаніки" стало ходячим. Фердинанд Кін іменує його "татом наукової ботаніки", зрозуміло захоплений різноманіттям і глибиною порушених Т. вопросцев. Отут нагорода Т. безперечна. Але справа в тому, що відповіді Т. неідеальні, мрячні, наївні й далекі від того, що зветься "науковим". "Науки" фактично в працях Т. ще надзвичайно не багато й ботанічна "наука" - не дитя Т. Два інші історики ботаніки, Є. Мейер і ДО. Не для кого не секрет те, що иессен, також схильні були препомножити значення Т. і час від часу для підтримки яскравості його німба пускалися в особисті, не багато можливі здогади.