” нов≥тн≥й час вдача й орган≥зац≥¤ раввината п≥ддалис¤ дуже значимим зм≥нам. ƒ≥¤льн≥сть рабин≥в усюди обмежена областю рел≥г≥њ й школи. Ќе вважаючи богословських п≥знань, що здобуваютьс¤ в особливих установах, в≥н повинен волод≥ти загальною осв≥тою. –аввинат усюди п≥длеглий ур¤довому нагл¤ду й урегульований особливими узаконенн¤ми. ” ‘ранц≥њ й Ѕельг≥њ ≥снуЇ консисториальна¤ орган≥зац≥¤. ” ¬еликобритан≥њ –. п≥длегл≥ лондонському верховному –. (Chief-Rabbi). ” ¤кихось н≥мецьких державах (¬юртемберг, Ѕаден, ћекзенбург-Ўверин) справами раввината в≥дають "церковн≥ ради" (Kirchenrath, Oberrath). Ќеобх≥дно п≥дкреслити те, що в –ф закон 3 травн¤ 1855 г. домагавс¤ дл¤ визначенн¤ в –. зак≥нченн¤ курсу в раввинских училищах або в загальних вищих ≥ середн≥х навчальних закладах; у випадку недол≥ку таких кандидат≥в, дозвол¤лос¤ запрошенн¤ вчених Їврењв через границю; крайнЇ правило зараз скасоване. ’оча раввинские училища здавна закрит≥, тем не найменш ≥ в д≥йсний час в≥д –. потр≥бно осв≥тн≥й ценз середнього навчального закладу (ст. 1083 заст. иностр. испов. по прод. 1890 г.). ќсоби, що задовольн¤ють необх≥дному законом осв≥тньому цензу, що й обираЇтьс¤ на посаду оф≥ц≥йних або "казенних" –., не пост≥йно волод≥ють спец≥альною п≥дготовкою, що п≥дходить дл¤ виконанн¤ богословських зобов'¤зань; тому в майже вс≥х громадах поруч ≥з казенними Ї ще духовн≥ рабини. –. вибираютьс¤ на три роки й затверджуютьс¤ губернським начальством. Ќа них, не вважаючи виконанн¤ треб ≥ обр¤д≥в, лежить ще обов'¤зок веденн¤ метричних книжок.
–≥вн≥сть, ¤к пол≥тичний принцип гралос¤ роль уже в стар≥й √рец≥њ, особливо в јф≥нах, де воно (isonomia) було одним з незм≥нних ≥ важливих вимог демократ≥њ але розум≥лос¤ дуже вузько, ¤к р≥вн≥сть перед законом ≥ р≥вне право на роль у керуванн≥ мун≥ципальними справами, але не дл¤ вс≥х, а лише дл¤ в≥льних людей; раби, ≥ноземц≥, дами виключалис¤. “аким образом це була р≥вн≥сть з≥ збереженн¤м важливих з ≥снуючих приемуществ ≥ нер≥вностей. ” старому –им≥ не було нав≥ть ≥ терм≥на, що в≥дпов≥дав грецькоњ isonomia, але практично –им, поширивши свою владу практично на весь п≥знаваний йому мир, надзвичайно скоро зр≥вн¤в у правах пров≥нц≥ал≥в ≥ римських людей, тобто знищив одну з важливих п≥льг старого миру. ¬ област≥ рел≥г≥њ принцип –. перед Ѕогом був проголошений христи¤нством ( про ’риста бо ≤сусу несть елл≥н, н≥ ≤удей, раб н≥ воль, але вс≥л¤ка й у вс≥х ’ристос). —ередн≥ й нов≥тн≥ стол≥тт¤, до XVIII стол≥тт¤ включно, були ерою пануванн¤ р≥зних приемуществ ≥ нер≥вностей - станових, класових, расових ≥ ≥нших. Ѕоротьба середн≥х клас≥в проти знат≥ пожвавила в XVIII в. ≥дею –.; б≥льш пом≥тним њњ виразником з'¤вивс¤ –уссо. ”с≥ люди, за його словами, народ¤тьс¤ р≥вними не т≥льки лише соц≥ально, але й духовно; вихованн¤ й публ≥чн≥ умови зат¤гають у њхнЇ середовище нер≥вн≥сть; у корол≥вств≥ дикун≥в дос≥ пануЇ повне –., забуте цив≥л≥зац≥Їю; ¤к випливаЇ, еталон, до ¤кого потр≥бно прагнути - позаду. ѕочаток пол≥тичного –. зд≥йснене в американськ≥й конституц≥њ, а пот≥м в≥дшукало теоретичне й у значимому ступен≥ практичне вираженн¤ у французьк≥й революц≥њ.