Природня історія рослині складається з 9 книжок і по змісту відповідає нашій морфології, анатомії й систематиці рослин. Мова в ньому йде спочатку про основні частини рослин, при цьому Т. розрізняє зовнішній і внутрішні частини . Зовнішні - корінці, стовбури, вітки й втечі, листи, квіточки, плоди. Насіння Т. розглядає, як і його попередники, за "яєчко" рослин, але яка існує зв'язок меж насінням і квіткою - Т. не знав. Внутрішні складові частини - кора, деревна порода й серцевина, які у свою чергу складаються із соку, волокон, жив і м'яса. Що припускав під сиим Т. - не повністю ясно. Сік, це - в одних варіантах молочний сік, в інші щось інше, напр. смола пли камедь. Волокна й жили названі неодмінно по подібності з належними частинами звіриних. Волокна Т. - пучки товстостінного лубу, але в інших варіантах, повидимому, судинні пучки, напр. у листах. Волокна не гілкуються. Жили - гіллясті трубки, заповнені соком: млечники, смоляні канали й т.п., і опятьтаки судинні пучки. Цікаво, що дотепер у ботаніку говориться про "жилки" і про "нервишках" листів: захоплююче переживання визначень, що втратили буквальне значення, варті уваги відгомони наукової старовини. Зрештою, м'ясо перебуває меж волокнами й жилами й характеризується тим, що воно ділене по всім напрямком, тоді як волокна напр. розщеплюються тільки уздовж. По-різному комбінуючись, ці 4 головні або первинні частини утворюють серцевину, деревну породу й кору. Зовнішні частини рослин охарактеризовані на прикладах і досить ретельно. Мало хто знає те, що систематизація й система рослині Т. надзвичайно ординарна; він розділяє спочатку все рослинне королівство на 4 відділу: дерева, кущі, багатолітники й травички, і в кожному відділі розрізняє дві групи: здичавілі й оброблювані рослини. Потім обрисовує дерева й кущі, більшою мірою грецькі, але також і іноземні, при цьому стосується майже всіх принципових теоретичних і практичних вопросцев, говорить про природнє й штучне розмноження рослин, про древесинах з технічної точки зору, про методи поширення насінь, навіть про штучне запилення, тлумачить про тривалість життя, про хвороби й погибелі рослин. Коли черга доходить до багатолітників, Т. спочатку обрисовує здичавілі (їх 2 категорії - і з "шипами" і " без шипів"), пізніше культурні: "рослини для вінків", тобто садові "квіточки" і декоративні рослини. У цю групу ввійшли в Т. і троянди (стало бути й кущі) і однорічні травички. Дві книжки твору присвячені травкам, приемущественно хлібним злакам, бобовим, овочам і Т.и.всего Т. було зрозуміло в більшій або найменшому ступені 400 рослин, у тому числі й спорові: папороті, гриби, водяні рослини. З тексту видне, меж іншим, що йому відомі були не лише середземноморські водяні рослини, та й великої форми з Атлантики, очевидно, ламінарії. Загалом, опису рослин у Т. короткі й недостатньо ясні, тому в більша частина випадків нелегко відгадати, про яке конкретно рослину, нарешті, мова йде. Крайня ( 9-я) книжка " Природньої історії", рахована якимись за особливий твір Т., трактує про специфічні соки й про лікувальні сили корінь.