У пізнішому слововживанні Т. різниться від теології тим, що крайня представляє систему пізнання про божество, засновану на одкровенні й догматах, а богопознание теософічне опирається на конкретні дані магічного сприйняття; але від містиків теософи різняться тим, що вони здебільшого намагаються додати своїм особистим магічним одкровенням форму закінченої й зв'язної системи. Одні теософи ставляться неодмінно войовничо до оптимального занию й до філософії, інші прагнуть з'єднати магічне й раціональне зание в єдине ціле. У творах теософів ми знаходимо часто незвичайна комбінація останньої фантастичності змісту із зовнішньою симетричністю й стрункістю, що надають особистим побудовам видимість зв'язковий, науково розробленої системи. Сила релігійної наснаги, час від часу поетична розкіш фантазії, забезпечена образна мову становлять сильну сторону більш чудових теософічних добутків; але символізм, багатство аналогій, порівнянь, метафор, замість серйозної логічної доказовості, позбавляють цей рід добутків суворого наукового значення. У всякому разі, вони представляють дорогоцінний психічний матеріал для дослідження особливостей так назыв. "магічної уяви". Якісь відносять до теософів новоплатоников і гностиків, але частіше цей термін використовують до магічних письменників новітнього часу: Якову Бему, Валентину Вейгелю, Парацельсу, Сен-Мартену, Сведенборгу. Неприборканість фантазії в якихось теософів домагається останнього ступеня; у С. Мартену, творця поеми: "Le crocodile ou la guerre du Men et du mal arrivee sous le regne de Louis XV" (1799), Т. існує в якості Madamo Jof (Foi), побивающей хитрості Сатани (крокодила). Такі теософи -фантазери різко протиставляють себе "філософам", як це видне з епітафії С. Мартену, наведеної в соч. Баядера:
Про trop cruelle mort, tu viens nous enlever
Saintmartin! ce savant dans la theosophie
Il combatit l'erreur et sut se preserver
De ces systemes vains de la philosophie. Отут теософічне зание протиставляється філософському, оптимальному. Очевидно, так усвідомлює Т. Баадер, називаючи її розширеної, виправленої й хрисиански перевтіленою магією каббалы.
Видавець творів Баадера, барон Фр. Остен-Сакен (1860), протиставляє Т. філософії, як щось вище, не нашедшее для себе місця в історії філософії Гегеля. Але, твору навіть таких теософів мали вплив на історію філософської думки у своєму змісті слова. Так напр., Бем наткнув своїми творами Гегеля на дослідження труднощів про "походження зла"; Сведенборг спонукав Канта філософськи досліджувати вопросец про здатність "духовидения". Шеллинг у перший раз виділив у понятті Т. рівноправність магічного й оптимального елемента в богопознании; він неспівчутливо говорить про " теософи зме", як про рід містицизму, що виключає можливість наукового зания, на противагу Т., що є синтезом магічного богопознания з філософським розумним занием. Опосля Шеллинга термін "Т." у застосуванні до своєї системи вживають Баадер. Росмини ("Teosofia"), Грентовский ("Teosofia wszyskich ludow").