ћаючи метою Їднанн¤ людей в ≤сусу ’рист≥, Ѕог повинен був допустити й гр≥хопад≥нн¤, тому що б≥льш доц≥льним засобом дл¤ пор¤тунку людей було в≥ддати вс≥м люд¤м загрузнути в гр≥ху, щоб пот≥м ус≥м же њм ви¤вити милосерд¤ в ≤сусу ’рист≥.  оли, але, це милосерд¤ не прост¤гнетьс¤ пом≥рковано на всех. те передумовою тому Ї знов-таки потр≥бне дотриманн¤ загальних закон≥в природи: по сиим законам т≥ла людей одержують в≥дом≥ характеристики, а крайн≥ законом≥рно з'Їднан≥ з тими або ≥ншими рухами душ≥, часто гр≥ховними. «розум≥ло, що в дан≥й нам власн≥й спроб≥ зн¤ти з Ѕога провину в допущенн≥ зла у св≥т≥ ћальбранш п≥дкор¤Ї атрибут доброти Ѕога атрибуту премудрост≥, що розум≥Їтьс¤ прит≥м вузько, ¤к мистецтво розважливого й ощадливого майстра. Ќайб≥льш широкий ≥ в≥льний кругоз≥р в≥дкриваЇ "“." Ћейбница. Ћейбниц також визнаЇ, що Ѕог в≥льний так сказати творити мир або не творити його; але тому що Ѕог робить пост≥йно краще, то користуватис¤ такою волею ¬≥н м≥г би т≥льки в цьому випадку, ¤кщо б небутт¤ миру було краще його бутт¤. ÷ей вар≥ант мав би м≥сце при тому умов≥, ¤кщо б, м≥ст¤чи у власних приреченн¤х плани р≥зних мир≥в, Ѕог не мав сили вибрати з них до бутт¤ кращий ≥мов≥рний мир: але Ѕог маЇ таку силу й, природно, в≥ддаЇ перевагу ймов≥рн≥й досконалост≥ створенн¤ повн≥й в≥дсутност≥ крайнього. ќтже, уже a priori з пон¤тт¤ творчого акту Ѕога, випливаЇ, що на¤вний мир Ї кращий ≥мов≥рний з мир≥в. “ем не найменш, у ньому Ї зло, ≥. прит≥м в 3-х видах: зло метаф≥зичне (недосконал≥сть), зло ф≥зичне (стражданн¤) ≥ зло моральне (гр≥х). ўо стосуЇтьс¤ першого виду зла, то в≥н неминучий: ¤к би мир не був зроблений, в≥н не можливо р≥вний по досконалост≥ Ѕогу, ¤кий один Ї ≥стота зроблена. ћир Ї мир створень обмежених, ¤к випливаЇ, не≥деальних; ≥мов≥рна досконал≥сть кращого св≥ту пол¤гаЇ т≥льки в исчерпающем р≥зноман≥тт≥ ступен≥в досконалост≥ цих створень. Ќеминуч≥сть метаф≥зичного зла у св≥т≥ показуЇ на неминуч≥сть ступен≥в щаст¤ й моральност≥ складових його створень ≥, ¤к випливаЇ, коли не роз'¤сн¤Ї ц≥лком факт мученн¤ й гр≥ха, то виправдовуЇ необх≥дн≥сть б≥льшого або найменшого ф≥зичного й морального добра. ћало хто знаЇ те, що але Ї й ≥нша п≥дстава дл¤ примиренн¤ з фактом мученн¤ й гр≥ха у св≥т≥. ћи не маЇмо права визнавати мета миру т≥льки в благу людському, але повинн≥ представл¤ти дл¤ себе њњ, ¤к объемлющую вс≥ мироустройство; сказати ж, що мироустройство без мученн¤ й гр≥ха у вс¤кому раз≥ краще, чим з њхньою присутн≥стю у св≥т≥, немаЇ п≥дстави, тому що особисте зло в цих в≥дносинах може служити в загальному план≥ миру засобом найб≥льш величного блага, чому те було б при ≥нших критер≥¤х. Ѕог не бажаЇ мученн¤ й гр≥ха, але, створивши кращий св≥т, в≥н допускаЇ в ньому всю ту њхню сферу, ¤ка неминуча дл¤ вт≥ленн¤ плану цього миру. —аму б≥льшу пекуч≥сть представл¤в дл¤ Ћейбница вопросец про осуд Ѕогом гр≥шник≥в.  оли гр≥х неминучий за планом миру, те зг≥дно чи з Ѕожеським правосудд¤м накладати кару за гр≥х? јле, ≥ на це запереченн¤ Ћейбниц знаходить в≥дпов≥дь: покаранн¤, ¤к насл≥док гр≥ха, також заходить у план кращого св≥ту, ¤к т≥льки за цим планом гр≥х неминучий.