¬-2-’, коли нав≥ть стражданн¤ служить слушною в≥дплатою гр≥шников≥, те самий факт гр≥ха Ї зло, допущене Ѕогом при розробц≥ миру; ¤к т≥льки Ѕог угадав, що людина зловживе дарованоњ йому волею, то в≥д бога залежало не надавати людин≥ наст≥льки згубного дл¤ нього дарунка. Ќа це заперечують, що мир без вол≥ був би миром не т≥льки лише без зла, але й без добра в розум≥нн≥ моральному, вообщем без ус¤кого морального визначенн¤, ≥ ¤к випливаЇ був би нижче, ужаснее миру, причетного й добру, ≥ злу. јле такий аргумент, в-3-х, викликаЇ основний ≥ р≥шучий вопросец “.: коли створенн¤ миру, ¤к не т≥льки лише, ¤к усе говор¤ть, ф≥зичного, але морального ц≥лого, потр≥бно маЇ на уваз≥ присутн≥сть у ньому зла, те не чи краще було б зовс≥м його не створювати? Ѕог, ¤к ≥стота всевладна, м≥г в≥льно розв'¤зати меж бутт¤м ≥ небутт¤м миру, тому що коли ми допустимо, що Ѕог не м≥г не творити миру, то ми заперечуЇмо повноту …ого всемогутност≥. “ому, коли всевладний Ѕог призвав до бутт¤ мир, передбачаючи неминуч≥сть у ньому зла, то ¬≥н неодм≥нно Ї винуватець зла, що не узгодитьс¤ не т≥льки лише з …ого добротою, та й з …ого правосудд¤м. –езон “., заснований на визнанн≥ людськоњ вол≥ ≥ њњ слушних насл≥дк≥в, викликаЇ сам по дл¤ себе наступн≥ сумн≥ви. ƒо цього всього, визнанн¤ вол≥ вол≥ не Ї теорема, але просить доказ≥в, ¤к випливаЇ не може служити безумовно- достов≥рною посилкою дл¤ наступних вивод≥в. ѕот≥м, нав≥ть останн≥ заступники вол≥ вол≥ допускають в≥дносну силу працюючих на нењ мотив≥в, тобто величезну або найменш≥ труднощ≥ втриматис¤ в≥д гр≥ха; ¤к випливаЇ в≥д “ворц¤ миру залежало поставити в≥льн≥ ≥стоти в так≥ умови, ¤к≥, досить вправл¤ючи њх волю, запоб≥гали б, але, можлив≥сть њх моральноњ смерт≥. ƒал≥, самий зв'¤зок вол≥ обов'¤зково ≥з гр≥хом не представл¤Їтьс¤ трив≥альноњ. ¬≥льний виб≥р, що вправл¤Ї духовн≥ сили людини, ≥мов≥рний ≥ меж мотивами непорочними, напр. меж шлюбом ≥ безшлюбн≥стю, зан¤тт¤м тем або ≥ншою справою, визначенн¤м того або ≥ншого кола публ≥чних зносин ≥ т.п.; тому мислимо мир в≥льних створень, що не спокушаютьс¤ гр≥хом. «рештою, справедлив≥сть покаранн¤ за гр≥х також можливо обговорювана з р≥зних точок зору, ≥ дл¤ того, хто дивитьс¤ на покаранн¤ виход¤чи з переконань мети, безперечна вдача Ѕожеського правосудд¤ представл¤Їтьс¤ не виправданим. ¬ищевикладен≥, частково нескорим≥, частково, у вс¤кому раз≥, сувор≥ утрудненн¤ ¤коњ-небудь “. привод¤ть р≥зн≥ ф≥лософськ≥ напр¤мки до кор≥нноњ в≥дм≥нност≥ в погл¤дах на њњ можлив≥сть. ”сього прост≥ше, ≥ прит≥м негативно, руйнуЇтьс¤ вопросец про нењ з погл¤ду таких ф≥лософських навчань, ¤к≥, ¤к напр. спинозизм, матер≥ал≥зм або агностицизм √ерберта —пенсера, визнають першопричину миру працюючоњ з необх≥дн≥стю й, ¤к випливаЇ, морально байдужною силою: з даноњ точки зору н≥ про виправданн¤, н≥ про осуд першопричини не може бути, що п≥дн≥маЇтьс¤ й вопросца. ” сут≥, те ж можна сказати й про ф≥лософ≥ю Ўопенгауэра, тому що його "вол¤" так само позбавлена морального визначенн≥, ¤к ≥ матер≥¤ або —пенсерово "трансцендентне".