указав у перший раз Лекк. Відмінність швидкості й сили сприйнятливості й активності малят, обумовлене в значимій мері природженою конституцією маляти, потрібно взяти до уваги, щоб сказати педагогічним діям відповідну пружність і мистецьки індивідуалізувати загальні положення. Дэгальт Стюарт пропонував навіть поділ шкільних класів на чотири частини, щоб групувати спільно малят зі схожим Т. і використовувати до них особливі способи - але це, неодмінно, дуже прямолінійний погляд на справу.
Література. " Про характери", стаття А. А. Токарского ("Вопросцы филос. і психології", 1896, січень; творець наполягає, подібно Геффдингу, на необхідності у вопросце про систематизацію Т. ухвалювати більшою мірою в увагу роль почуттєвого тону), Siebeck, "Geschichte der Psychologie" (I, 2. 278-289); Локк, "Думки про виховання" (стор. 294-295); Кант, "Антропологія" (пров. Соколова, 88); Вундт, "Physiol. Psych. " (II, 422); Геффдинг, "Нариси психології" (1888, стор. 293); Зибберн, "Psychol. Patologie" ( 55); Herz, "Temperamentslarens Historie" (датська монографія по історії поняття про Т.). Німецька література про Т. минулого століття зазначена й серйозно характеризована в книжці Дессуара, "Geschichte der neueren deutschen Psychologie" (т. I, стор. 391, "Temperamentenlehre", 1897). Див. ще Дурдик (чех), " Про letoruck" (1880); Генр. Мало хто знає те, що струве, " Про temperamentach" (1864); Лесгафт, "Сімейне виховання маляти і його значення" (ч. II) і "Головні прояви маляти; характер" (стор. 139-165, 1900); Альфр. Фуйллье, "Характер і вдача" (переклад Лінда, 1896); Nicolas Seeland, "Le Temperament" (Congres international d'anthropologie). Можна відшукати окремі вказівки у творах по психології, напр. у Лэдда, Тигенера (пров. Чепинской, 60), Фонсегрива (пров. Соколова). Про вплив Т. на страсті див. Летурно, "Фізіологія страстей", стор. 133.
І. Лапшин.
Теодиция або виправдання Бога - є заголовок 1-го із творів Лейбница ("Essai de Theodicee sur la bonte de Dieu, la liberte de l'homme et l'origine du mal", 1710), приобретшее значення загального терміна для вираження задачки примирити існування зла у світі з добротою, премудрістю, всемогутністю й правосуддям його Творця. Зло, як безперечна приналежність миру, позитивно або негативно корениться в причині, произведшей мир: тобто Бог є або істота, позитивно произведшее зло - і в такому випадку Він не благ, або істота, що не мала сили перешкодити виникнення зла - і в такому випадку Він не всемогутній. Імовірний, очевидно, такий фінал з даної проблеми: Бог не тільки лише благ і всемогутній, ' та й правосуден; тому, не роблячи позитивно зла й маючи силу йому перешкодити, Він допускає його, як засіб покарання вільних створень, що зловжили власною волею. Але цей дозвіл вопросца також приводить до майже всіх утруднень. В-1-Х, воно має на увазі за доведене, що всяке зло у світі є наслідок гріха - але цьому суперечить факт страждань створень, не здатних грішити по відсутності або ще недосягненні волі, конкретно звіриних і дитинок, а також страждань, що часто досягають і зрілих людей безвинно, по випадковій комбінації подій.