Конфігурації інтегральні ми дивимося, напр., у росту, дизинтегральные - у розмноженні, 1-ые - в асиміляції, 2-ые - у дисиміляції. Таким образом, для систематизації Т. потрібно довідатися співвідношення меж інтеграцією й дезінтеграцією в організмі й, зокрема, у нервовій системі. Т. з домінуванням інтеграції - Т. заощадження, Т. з домінуванням дез інтеграції - Т. розтрати. Ця протилежність збігається з кантовским розподілом Т. на чутливі й активні. Неодмінно, що чутливі й рухові функції містять усередині себе елементи розтрати й скупчення, але чутлива функція в основних результатах сприяє найбільше скупченню, меж тем як творчі процеси "переважають у відчутті й сприйнятті", а також і у відчуваннях. Напроти, "бажання й мускульна робота очевидно являють собою витрату енергії". Звідси основний напрямок: чутливих Т. - доцентрове, активних - відцентрове. Виходячи із цих загальних суджень, Фуйллье встановлює наступну систематизацію Т.: " для сангвінічного (чутливого, живого й вітряного) - домінування інтеграції завдяки надлишку живлення, з реакцією жвавої, не багато інтенсивної й не багато тривалої; для нервового (чутливого, найглибшого й жагучого) - домінування інтеграції при недоліку живлення, з реакцією найбільш неспішної, інтенсивної й тривалої; для жовчного (або ініціативного й палкого) - дезінтеграція, стрімка й інтенсивна; для флегматического (або ініціативного й прохолодного) - дезінтеграція неспішна й найменш інтенсивна. Не для кого не секрет те, що з вищенаведених теорій особливої уваги заслуговує теорія Лесгафта: вона представляє спробу роз'яснити відмінності характеру методом дослідження тих особливостей у будові організму людину, які обумовлюють ізюминка фізіологічних відправленні, що відповідають для даного Т., і психологічних функцій, пов'язаних із крайніми. Думки Геффдинга є лише спробою віддати новітню систематизацію Т., що не містить у для себе ніяких дедуктивних суджень, які сприяли б з'ясуванню обставин відмінності Т. Навчання Фуйллье, не дивлячись на запопадливості творця довести свої погляди на широкому базисі загальних фізіологічних законів інтеграції й дез інтеграції , представляє помилку "невірного узагальнення". Його недоліки серйозно з'ясовані в "Revue philosophique" (т. II, 624-633, 1895), у статті Cypio. Cypio показує на те, що протилежність Т. "заощадження" і Т. "розтрати" неспроможне. Активні Т. - Т. розтрати по термінології Фуйллье - варто було б іменувати не активними, а обтяженими непосильною роботою (surmenes). Так само зовсім довільне твердження, що почуттєві Т. сутність Т. заощадження. У книжці Фуйллье заслуговують на увагу лише окремі варті уваги зауваження. Тигенер, у власних "Нарисах психології", уводити поняття "розумових Т.", чому дуже утрудняє усвідомлення цього терміна; але в нього є вдалі літературні приклади звичайних представників різних Т., узяті в Шекспіра: "Гамлет - меланхолік, Лаэрт - холерик, Фальстаф - сангвінік, юний Нерси (Генріх IV, 1 частина) - холерик" ("Нариси психології", стор. 185). На принципове педагогічне значення дослідження Т.