" ” м≥ру того, ¤к поширюЇтьс¤ утв≥р, згладжуютьс¤ випадков≥ ≥ндив≥дуальност≥ приймань ≥ д≥њ, тобто в≥дм≥нност≥ “.; точно також стають пореже й обмежен≥ вдач≥, осм≥¤н≥ в комед≥¤х найменш утворених епох - напр. в≥тр¤н≥, неуважн≥, жад≥бн≥". ”бачаючи суть характеру у вин¤ткових особливост¤х, у ¤ких про¤вл¤Їтьс¤ д≥¤льност≥ людини ≥ його в≥дношенн¤ до навколишн≥х, √егель запам¤тывает, що ц≥ ≥ндив≥дуальност≥ не минущ≥ й випадков≥, а обірунтован≥ незм≥нними ¤кост¤ми ф≥зико-псих≥чноњ орган≥зац≥њ людину, що не просто п≥ддаютьс¤ зм≥нам п≥д впливом виховних д≥й. ƒив. "ф≥лософ≥¤ духу" 395 (русск. пров. „ижова, стор. 73). ” систематизац≥њ “. √егель примикаЇ до  анта. ¬ундт р¤туЇ ¤к≥сь не¤сност≥ в кантовской систематизац≥њ, характеризуючи ≥ндив≥дуальност≥ темперамент≥в наступною табличкою:
јктивн≥сть —прийн¤тлив≥сть ѕотужна —лабенька —тр≥мка ’олерик —ангв≥н≥к Ќесп≥шна ћеланхол≥к ‘легматик
ѕроф. ‘. Ћесгафт даЇ анатомо-ф≥з≥олог≥чне обірунтуванн¤ дл¤ систематизац≥њ  анта й ¬ундта. ¬≥н описуЇ “. ¤к ступ≥нь збудливост≥ орган≥зму в≥д зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х стимул≥в ≥ тривалост≥ реакц≥й на, що п≥шло порушенн¤ й вивчаЇ залежн≥сть розвитку орган≥зму, ¤к в ембр≥ональний, так ≥ в наступний пер≥од, в≥д ф≥зико-х≥м≥чних критер≥й, в ≥ндив≥дуальност≥ в≥д живленн¤. ќбм≥н речовин при живленн≥ може бути найб≥льше або найменш ≥н≥ц≥ативним, залежно в≥д состава њж≥, в≥д д≥¤льност≥ осв≥тн≥х частин, принесених кров'ю, ≥ в≥д впливу зовн≥шн≥х, середн≥х (св≥тло, механ≥чн≥ й психолог≥чн≥ д≥¤ч≥) ≥ внутр≥шн≥х, конкретних (терм≥чних) збудник≥в. ѕоверх того, при живленн≥ в≥д≥граЇ важливу роль сила й швидк≥сть, з ¤коњ живильна р≥дина прогон¤етс¤ в т≥л≥, що залежить також ≥ в≥д орган≥в кровооб≥гу, ¤к центрального, так ≥ периферичних, тобто серц¤ й посудин. —ила й слаб≥сть, пов≥льн≥сть ≥ швидк≥сть, що про¤вл¤ютьс¤ людиною в його сприйн¤тливост≥ й активност≥, перебувають, таким образом, у потужн≥й залежност≥ в≥д будови й форми серц¤ й посудин. √еффдип зат¤гати в пон¤тт¤ “., понад частини швидкост≥ й сили, збудливост≥ й активност≥; ще елемент природженоњ похилост≥ до почутт¤ насолоди або невдоволенн¤ й, установивши три пари протилежностей: насолода - невдоволенн¤, сила - слаб≥сть, швидк≥сть - пов≥льн≥сть, нараховуЇ в≥с≥м “.: 1) св≥тлий, потужний ≥ жвавий; 2) похмурий, потужний ≥ жвавий (практично в≥дпов≥даЇ холеричному 1.); 3) св≥тлий, потужний ≥ несп≥шний; 4) похмурий, потужний ≥ несп≥шний (практично в≥дпов≥даЇ меланхол≥йному “.); 5) св≥тлий, слабенький ≥ жвавий (практично в≥дпов≥даЇ сангв≥н≥чному “.); 6) похмурий, слабенький ≥ жвавий; 7) св≥тлий, слабенький ≥ несп≥шний (практично в≥дпов≥даЇ флегматическому “.); 8) похмурий, слабенький ≥ несп≥шний. ‘уйллье виходить у власних погл¤дах з "протопласматической теор≥њ". ≤ анатом≥чна будова, ≥ ф≥з≥олог≥чн≥ функц≥њ вс¤коњ ≥стоти потр≥бно розгл¤дати ¤к "творч≥ й руйн≥вн≥ конф≥гурац≥њ самоњ живий матер≥њ" - њњ ≥нтеграц≥ю й дез≥нтеграц≥ю. ¬≥д виду й сп≥вв≥дношенн¤ цих обох д≥й ≥ залежить “.: в≥н служить динам≥чною рисою особи, ¤к будова - статичною його рисою.