≈нтуз≥азм до досл≥дженн¤ людських вдач ≥ особистих особливостей, що прокинувс¤ в XVIII в., послужив приводом ≥ дл¤ психолог≥в в≥дновити досл≥дженн¤ порушеного старими вопросца про “., в≥дразу з поновленн¤м старого вченн¤ про физиогномике Ћафатером. Ќ≥мецький ф≥з≥олог √алдер дов≥в у нов≥тн≥й форм≥ вченн¤ про “., зв≥вши складну характеристику психолог≥чних особливостей кожного типу на в≥дм≥нн≥сть сприйн¤тливост≥. до роздратувань ≥ можливост≥ реагувати на крайн≥. —учасна точка зору на “. установлена  антом, та й дотепер ще не повн≥стю з'¤сувалос¤ психоф≥з≥олог≥чне значенн¤ цього пон¤тт¤. «а словами ћаудсли, саме слово “. дотепер служить "швидше емблемою нев≥домих величин, чому терм≥ном, що позначають певн≥ характеристики".
“еор≥њ  анта. « погл¤ду ф≥з≥олог≥њ п≥д “. необх≥дно розум≥ти т≥лесну конституц≥ю (слабеньке або м≥цна будова) ≥ комплекц≥ю, обумовлену, приемущественно, ¤к≥стю, составом ≥ рухом кров≥. ≤з псих≥чноњ сторони вираженн¤ характеристики, що характеризують, кров≥, застосовн≥ до духовних ¤вищ т≥льки за аналог≥Їю, на¤вноњ меж грою в≥дчувань ≥ бажань ≥ рухами т≥лесними (у ¤ких кров в≥д≥граЇ головну роль). “. д≥л¤тьс¤ на “. почутт¤ й активност≥, «будлив≥сть почутт¤ й активност≥ у свою чергу залежить в≥д завищеноњ або зниженоњ збудливост≥ актуальних сил (intensio ≥ remissio). «в≥дси виход¤ть чотири “. Ћюдей сангв≥н≥чного “. вражаЇ безтурботн≥стю, просто захоплюЇтьс¤ над≥¤ми, привласнюЇ вс¤кому спогаду в першу хвилинку величезну значим≥сть, але пот≥м стр≥мко запам¤тывает про нього. ¬≥н охоче даЇ об≥ц¤нку, але не тримаЇ слова; в≥н приЇмний сп≥врозмовник, часто не зла людина, але гр≥шник непоправний, хоча й здатний до сильного, але недовгов≥чному ка¤ттю. ѕрац¤ стомлюЇ його. Ѕуло б погано, ¤кби ми не в≥дзначили те, що схильний до меланхол≥њ, навпаки, привласнюЇ всьому, що торкаЇтьс¤ людини, величезного значенн¤; усюди в≥н убачаЇ джерела турбот ≥ труднощ≥; на противагу сангв≥н≥ков≥, меланхол≥к вдумливий. ’олерик палкий; в≥н стр≥мко запалюЇтьс¤ й згор¤Ї, ¤к запалена трава. „естолюбство - одна з його особливостей; в≥н обожнювати панувати, ухвалювати знаки пошани, слухати похвали, гратис¤ сусп≥льну роль. ”¤вите соб≥ один факт про те, що протид≥¤ його рвени¤м, викликаЇ в ньому стражданн¤. ’олеричний “. - менш щасливий, тому що в≥н усього найб≥льше зустр≥чаЇтьс¤ з перешкодами. ‘легматик - людина з≥ слабенькою эмоциональною збудлив≥стю й слабенькою похил≥стю до д≥њ. ” тих вар≥антах, коли ц¤ несп≥шна сприйн¤тлив≥сть усе таки пов'¤зана з в≥домою здатн≥стю до д≥њ, флегматик Ї трудновозбудимым, але здатним дольние збер≥гати спогаду; в≥н ≥з труднощами можливо виведений з р≥вноваги; просто зживаЇтьс¤ з ≥ншими, не зач≥паючи њх самолюбства.
»нтеллектуализм √егел¤ в надзвичайно пом≥тн≥й форм≥ в≥дбиваЇтьс¤ на його зауваженн¤х про “. Ѕажаючи, щоб "усе д≥йсне було розумним", √егель у власних погл¤дах на “. привласнюЇ надм≥рне значенн¤ вс≥ н≥велюючому впливу утвору. ¬≥дм≥нн≥сть “. - говорить в≥н, - втрачаЇ своЇ значенн¤ в той час, коли загальна осв≥та п≥дводить п≥д один р≥вень зовн≥шн≥ ≥ндив≥дуальност≥ вчинк≥в ≥ д≥й.