” болгарському сказанн≥ герой маЇ ≥м'¤ головного богатир¤ новогрецького геройського епосу ƒигениса. —ербськ≥ сказанн¤ вв≥йшли в п≥сню про одруженн¤ ƒушана (у Ѕука  араджича т. II, изд. 1875 г., стор. 132-154) ≥ в п≥сню про одруженн¤ “урча —медеревца (ib. 469-479). ” ћалорос≥њ переказ ув≥йшов у родову ≥стор≥ю ’аненков: ƒанило ’аненко збив кулею головний уб≥р прекрасноњ козачки й одруживс¤ на н≥й. —казанн¤ про ¤к≥сного стр≥льц¤ м≥ст¤ть усередин≥ себе, очевидно, коекакие м≥фолог≥чн≥ риси, що в≥ддало прив≥д н≥мецьким ученим, в ≥ндив≥дуальност≥ –охгольцу, знаходити основне джерело њх у м≥фолог≥њ - ≥ншими словами, творити в них одне з незл≥ченних алегоричних виражень боротьби зими з у л≥тню пору, з к≥нцевою перемогою крайнього. –охгольц еп≥графом до першого розд≥лу власного досл≥дженн¤ ¬. “., озаглавленоњ "Die Naturmythe und die historisch gewordene Sage", вибрав слова письменника XIV в.  онрада фон јменгаузена: "ich will dir goute maere sagen, bin sont wir den winter jagen", тобто "¤ розпов≥м дл¤ тебе непогану казку, ¤к прогнали ми зиму". як на м≥фолог≥чн≥ риси вказують на незвичайну влучн≥сть стр≥л¤нини, на ¤блуко - ¤к на знак сонц¤, на стр≥ли - ¤к на повс¤кденний знак сон¤чних промен≥в ≥ блискавки. ѕри вс≥м цьому привод¤тьс¤ так≥ паралел≥, ¤к ≥ндуськ≥ сказанн¤ про ¤к≥сну стр≥л¤нину »ндры, що вражаЇ ¬ритру, грецьк≥ сказанн¤ про згубн≥ стр≥ли јполлона, скандинавськ≥ сказанн¤ про збройн≥ стр≥лами сон¤чних богах ”льре, √енире, √еймдале. Ќа користь мифологичного вдач≥ сюжету говорить сербська п≥сн¤ про одруженн¤ ƒушана, де герой ћидош ¬ойнович виступаЇ в окресленн≥ сон¤чного геро¤.
“ембр у музиц≥, що в≥дбуваЇтьс¤ в≥д форми коливань - типов звучн≥сть, що в≥дпов≥даЇ, того або ≥ншого ≥нструмента або людського голосу, уживаних дл¤ виконанн¤ музики. “. залежить в≥д матер≥алу - звукового органа в людини, дерева, м≥д≥, шк≥ри в ≥нструментах, - а також в≥д методу видаванн¤ звуку. “. Ї загальна вдача звуку всього ≥нструмента: ц¤ ¤к≥сть загальн, що належить однор≥дним ≥нструментам р≥зних розм≥р≥в ≥ р≥зноњ висоти; прим≥ром, скрипка й контрабас мають загальний “., тому що вони обоЇ - ≥нструмента деревн≥ й смичков≥. «'Їднанн¤ ≥нструмент≥в схожого “. даЇ звучн≥сть ровненькую, з'Їднанн¤ ≥нструмент≥в р≥зних “. - звучн≥сть нер≥вну, зм≥шану. ƒо загального найменуванн¤ “. прийн¤то в≥дносити й найб≥льш особист≥ властивост≥ звуку: прим≥ром, мовл¤ть про глас - альтовий “., металличный “.; але так≥ характеристики звуку залежать не ст≥льки в≥д матер≥алу, ск≥льки в≥д пристрою музичного органа, що видаЇ звук; њхн≥м швидше можна йменувати звуковими фарбами. “ак прим≥ром, говор¤чи про ≥нструменти, можна сказати, що труба й валторна мають “. зал≥зний, але труба р≥знитьс¤ св≥тлою звуковою фарбою, а валторна - нап≥всв≥тлоњ. ≤. —.
“емза (Thames, фр. “аmise. древн. “аmаsis) - р. у южн. частини ¬еликобритан≥њ, приплив ѕ≥вн≥чного мор¤, бере початок у буграх  отсвольд у графств≥ √лостер, неподал≥к в≥д Ѕристольского зал., утворюючись ≥з 7 малеханьких струмк≥в, "Seven Wells", з ¤ких основноњ починаЇтьс¤ в “эмз-’эд на висот≥ 113 м.