і, раніше, інші) солеобразные з'єднання, подібні по составу із хлороплатинатами й ізоморфні з ними. Состав цих з'єднань M2Teg6, де M=K, Rb, Cs, G=Cl, Br, J. Подібні з'єднання відомі й для селен; вони мають не тільки лише такий же состав, та й ізоморфні із з'єднаннями Т., що говорить, природно, за приналежність обох частин до одній групі (Мутманн) - всвязи з незліченними іншими аналогіями. При нагріванні в платиновій реторті із плавиковою кислотою Teo2 відганяється четырехфтористый Т. - опосля води й зайвого HF - у вигляді прозорої, незабарвленої, розпливчастої маси. При випарі розчину Teo2 у плавиковій кислоті Tef4 кристалізується зі змістом води, Teo2.4H2O
Як для сірки й селен, є летучі з'єднання з углеводородными радикалами й для Т.; подібні справи всіх 3-х частин в області цих з'єднань ще очевидніше (Krafft і Lyons, 1894). Аналіз дифенилтеллурида (C6H5)2Te не дуже давно зроблений О. Штейнером ( 1901 р.), віддав надзвичайно принципова вказівка на атомну вагу Т., величина якого зобов'язана б бути, згідно з повторюваним законом, середньої меж атомною вагою сурми і йоду (Sb=120 і J=126,85, коли O=16), але дотепер. по визначеннях майже всіх дослідників, виявлялася трохи більшої, ніж для йоду. Таблиця коммиссии про атомні ваги при німецькому хим суспільстві (1891 г.) містить Ті=127, що спонукало навіть до дуже малоестественному переміщенню Т. з VI групи повторюваної системи в Vlll-Ую (Retgers, 1893). Штейнер, розраховуючи результати 5 спалювань очищеного перегонкою (C6H5)2Te, прийшов до середнього виводу, що Ті=126,4, коли З=12,003 і Н=1,008; більша з відшуканих величин була 126,7, а менша - 126,1. Штейнер проаналізував також дифенилселенид і відшукав, що Se=78,8 і 79,3, меж тем як прийнятий для селен, на підставі дослідження мінеральних з'єднань, атомний, вага 79,1.
С. С. Коломов.
Телль (Вільгельм) - довгостроково слыл за історичну особу й визнавався державним швейцарським героєм. Новенька наука перенесла походження сказань про якісного стрільця на ґрунт порівняльної літератури й частково міфології. У піснях і сказаннях німецьких народів мотив про якісного стрільця відіграє важливу роль. Уже в пісні Эдды Volundarkvidha, относимой до VI у потім у Вилькинасаге й Нифдунгасаге виникає сказання про якісного стрільця Эйгиле. На вимогу шведського короля Нидунга ( тобто завистного), Эйгиль збиває стрілою яблуко, покладене на голові його 3-х літнього нащадка, при цьому говорить королеві, що дві інші стріли простромили б його, якщо б крихітка (Opвaндиль=Pfeilwindeг, Pfeilarbeiter) був убитий. Мають на увазі, що сага про Эйгиле з'явилася в сівбу. Германії, просочилася на Скандинавський напівпро-у й звідти вернулася в Німеччину в скандинавській обробці. Сказання про якісного стрільця не один раз зустрічається в норвезькій історії. Так, Олаф Святий (загинув 1030 г.) примушує до такої небезпечної стрілянини хороброго вояка Эйндриди. Володар Гаральд Сигурдсон (загинув 1066 г.) примушує богатиря Геминга стріляти в горішок, покладений на голові його брата.