у рік, тобто найменш 4 наших рублів, один телефонний апарат припадає на кожних 9 мешканців. Багато кооперативних суспільств експлуатують Т. у Норвегії, Швеції, Бельгії, із платою в малеханьких городках від 20 до 35 руб., у величезних - від 40 до 55 р. У Швеції практично будь-яке сільце має телефонне повідомлення. У Великобританії Т. перебуває в руках державної телефонної компанії, з найвищими нормами абонементної плати: напр. у Лондоні вона домагається 200 р., у Манчестері - 10 фт. стерл., у малеханьких городках
- 45 фн. стріл. Лише не дуже давно місто Глазго влаштувало власний Т. У Соед. Штатах телефонне повідомлення перебуває здебільшого в руках телефонної компанії Белла, яка до найближчого часу експлуатувала телефонне повідомлення й у наших більших городках. Абонементна плата, установлена компанією Белла, в Америці, як і в нас, надзвичайно висока; так, у Детруа вона простягнеться від 75 до 150 бакс., у Нью-Йорку - до 240 дол., у Бруклине - до 150; меж тем, новенька компанія наприкінці 1898 г. запропонувала для Нью-Йорка плату в 100 дол., для Бруклина - в 75, і, не вважаючи того, абоненти одержують право контролю над веденням справи. Щось схоже ми спозираємо й у Великобританії. У Великобританії, у гір. Дэнди, державна телефонна компанія встановила абонементну плату в 20 фн. стерл.; утворювалася інша компанія, із платою в 10 фн.; тоді державна компанія знизила абонементну плату рівно в 4 рази, тобто до 5 фн., інша ж компанія, що конкурує, - до 5,5 фн. стерл., і не дивлячись на настільки низьку абонементну плату ця крайня компанія, що проіснувала 4.5, року, сплачувала своїм акціонерам по 9% дивіденду; потім підприємство її було куплено державною компанією, і абонементна плата знову була підвищена до 10 фн. стерл. Коли у Вашингтону департамент внутрішніх справ улаштував своє власне телефонне повідомлення, кожний Т. став обходитися уряду в 10,25 дол., замісце 75 дол., які воно платило компанії Белла. 7 листопада 1900 р. відбулися торги на експлуатацію телефонної мережі в 5 городках: Петербургові, Москві, Ризі, Варшаві й Одесі. У якості состязателей виступили й міські керування Петербурга, Москви й Варшави. Одесою Т. переданий особистій особі, за умови граничної абонементної плати в 48 руб. Одна російсько-німецька компанії одержала право на експлуатацію Т. у гір. Клуні за 57 руб. абонементної плати; у Варшаві особиста компанія побрала Т. при абонементній платі в 69 руб., у Москві - датсько-шведсько-російське суспільство Т., при розмірі абонементної плати в 79 руб., тоді як міське керування давало абонементну плату в 89 руб. (компанія Белла стягувала дотепер 250 руб.). У Петербургові міське керування побрало у свої руки Т., при граничній абонементній платі в 55 руб. Ці плати - лише граничні; при готівці пізнаваних критерій (див. вище), вони підлягають відповідному до зменшення (Полож. кому. мін. 21 травня 1900 р.). У якихось городках Т. перебувають у руках уряду.
Література. A. Bennet, "The telephone systems of the continent of Europe" (Л., 1895); "Das kommunale Telephonnetz in Amsterdam" ("Jahrbucher" Conrad'a, 1900, червень); "Bulletin de la societe de geographic de Finlande" ("Fennia", 17); Rosberg, "Telephones"; Edw.