З розвитком міського життя Т. здобуває всі величезну значимість; з посиленням промислового оберту він завойовує для себе велике значення й у селі, в індивідуальності в Америці - країні посиленого промислового темпу. Щоб зберегти витрати по проведенню телефонної смуги, південноамериканські селяни користуються огорожами, що оточують поля; телефонними лініями служать дроту, які йдуть по сиим огорожам, і лише тоді, коли необхідно перекинути телефонну мережу через дорогу, для неї ставляться особливі стовпи. Мало хто знає те, що такий Т. обходиться надзвичайно недорого, а меж тем працює надзвичайно вдало, навіть тоді, коли роса покриває огорожу. Спочатку Т. перебував практично тільки в руках особистих компаній, та й зараз у більшості випадків, залишається за ними. Найвищі дивіденди особистих телефонних суспільств викликають усе найбільше й найбільше агітацію проти такого порядку речей, і експлуатація Т. рівномірно перебігає до держави або муніципалітетів. У Соед. Необхідно відзначити те, що штатах дотепер Т. є заурядно особистим підприємством, точно так само як і у Великобританії. У Німеччині в 1896 г. Т. оголошений гос регалією; у Голландії якісь телефонні смуги експлуатуються міськими самокеруваннями, інші - особистими бізнесменами. Експлуатація Т. державою або муніципалітетом має більші гідності перед експлуатацією їх особистими суспільствами. Перехід Т. у руки міських самокерувань є відбиттям загальної за крайній час тенденції міських керувань розширювати свою господарську діяльність у сфері водопостачання, газопостачання і т.д. Час від часу при даруванні концесії телефонної компанії пропонувався пізнаваний найбільший тариф за використання Т.; передбачалися строки перегляду цього тарифу, а також умови, при яких тариф повинен знижуватися (напр. при досягненні незапятанной прибутком компанії відомого відсотка). Надзвичайно відповідними щодо цього є ті правила, які запропоновані в нас положенням комітету міністрів від 21 травня 1900 р. для керування при здачі телефонних повідомлень у Петербургові, Москві, Варшаві, Одесі в руки особистих бізнесменів. По сиим правилам, розмір тарифу повинен обумовитися на торгах, але по закінченню перебудови мережі, коли незаплямований дохід за який-небудь експлуатаційний рік перевершить 10% на витрачений на придбання, перебудову й розвиток мережі капітал, концесіонер зобов'язується обертати на зниження абонементної плати частина надлишку ( від 40 до 80%). В один прекрасний момент знижена плата вже не можливо підвищена. Посилення регламентації телефонної справи в городках і викуп його крайніми викликаються частково підвищенням промислового й торговельного оберту. Досвід указує, що більш підходящі умови доставляють абонентам Т., що перебувають у руках міських керувань або кооперативних суспільств. Експлуатація Т. кооперативними суспільствами особливо розвинена в Данії й Фінляндії, і отут ми знаходимо дуже низькі норми абонементної плати: у Фінляндії абонементна плата в 1899 г. коливалася від 102 марок до 10 марок у рік. У Мариенгамне, де абонементна плата 10 мар.