У виданні Рикснера й Зибера: "Leben und Lehrmeinungen beruhmter Physiker am Ende XVI und am Aufang des XVII Jahrh." (1819-26) 3-ий випуск присвячений Т. Важливі монографії про Т.: Bartholmess (П., 1850); Fiorentino (Неаполь, 1872-74); К. Heiland, "Erkenntnisslehre und Ethik des Т." (1891). І. Лапшин.
Телеман (Georg-Philipp Telemann) - німецький композитор (1681-1767). Написав масу творів як світських, так і духовних: 44 твору на Страсті Господни, 12 повних річних обиходов, 44 опери, 700 арій, 600 увертюр та ін. Твори його не різняться особливою оригінальністю. У свій час він скористався большенный славою; сучасники ставили його вище С. Баха. До майже всіх своїх опер і кантатам Т. сам написав текст. див. "G. P. Telemann's Portrait und Lebensbeschreibung" (Нюрнберг). Його онук (Greorg Michael, 1748-1831) - писав про музику. Головні його праці: "Unterricht im Generalbass-Spielen, auf der Orgel oder sonst einem Clavier-lnstrumente" (Гамбург, 1773), "Beitrage zur Kirchen-Musik" Кенігсберг, 1785), "Sammlung alter und neuer Kirchenmelodien". (Рига, 1812), "Ueber die Wahl der Melodie eines Kirchenliedes" (Рига, 1821). Н. С.
Телепатія - повідомлення на відстані однією особою іншому вистав, думок і відчувань, без посереднього дії на органі емоцій за допомогою слів, письмових символів або інших сигналів. Цей термін не дуже давно введений у вживання членами британського "Суспільства для дослідження психологічних явищ" (засноване в 1882 г.) Гернеем Майерсом і Подмором, у книжці "Phantasms of living", наявної у французькому й російському (скорочених) перекладах. Творці згаданого твору пробують обґрунтувати, що існування Т. - безперечний факт. Вони підрозділяють Т. на два види: штучну (експериментальну) і природню (мимовільну). До першої ставиться навмисне "читання думок " (transmission de la pensee, Gredankenubertragung). Загальновідомим видом такого читання думок є салонна розвага, називане британцями "willinggame", що й полягає в тому, що одна особа, посилено думаючи про те, щоб інше чого-нибудть зробило або вимовило, тримає це крайнє за руку або перебуває близько нього, не доторкаючись до нього конкретно. Природня Т. полягає в ненавмисному порушенні в одному особі іншим, на відстані, пізнаваних психологічних станів. Герней і його співтовариші зосередили свою увагу основним образом на дослідженні другого виду Т. Їхня робота в цьому напрямку полягає не в спробі віддати наукове роз'яснення позначеного явища, а в збиранні сирого статистичного матеріалу, у вигляді свідчень величезної кількості осіб, що мали варіант стежити такі явища, які можна зарахувати до рівня телепатичних. Сюди ставляться настільки всерозповсюджені розповіді про те, що якась особа, переживаючи тяжку актуальну кризу або вмираючи, було своїм друзям або рідним у вигляді "прижиттєвої примари"; такі "телепатичні галюцинації" спостерігалися, за словами Гернея, майже всіма особами на яву, у сні "віщі сни") або на рубежу меж сонним і бодрственным станом, вони мали вдачу зоровий або слуховой (дотикальний); спостерігалися випадки "взаємної телепатичної галюцинації" т.