Б. П.
Телезий (Бернардино Telesius) - італійський учений і філософ (1509-88). Заняття філософією викликали в ньому огида до аристотелизму: він різко засуджує Аристотеля, з'єднуючи перипатетизм схоластичний зі справжньої аристотелевской філософією й поширюючи свою антипатію до крайньої на саму особистість Аристотеля. Він заснував у Неаполе природничо-історичне суспільство Academia Telesiana. Крайні роки його учено-філософської діяльності протекли у важенній боротьбі проти супротивників вільного й конкретного дослідження законів природи, яке напористо проголошував Т. Його гаслом служили слова: "Realia entia, non abstracta". У вступі до власної важливої філософської праці: "De natura rerum juxta propria principia" (1565) він говорить, що бере в керуючого свої почуття, а предметом власного дослідження - природу, яка постійно залишається постійної у власній суті, випливає тим же законам, робить ті ж явища. Проголошуючи верховне, значення досвіду, як головного джерела зания, Т. не застосовує в достатній мері цей принцип при дослідженні явищ зовнішньої природи. Його натурфілософія пригадує досократовские довірливі умогляди ионийцев. Із протилежності меж небом з його світилами, що приносять тепло, і землею, з якої опосля заходу сонця виникає холод, він виводить, що ці два початки - первоосновные в природі. Не вважаючи того, за словами Т., є щось тілесне (corporea moles); воно розширюється й тоншає під впливом термічного початку й стискується й гуртується під впливом прохолодного початку. Тепло
- джерело руху й життя, холод - погибелі й спокою: боротьба цих 2-ух почав - джерело всього світового розвитку. У теорії зания й у психології Т. є сенсуалістом і навіть материалистом. spiritus - це витончена термічна речовина, що вносить єдність в усі функції організму, що і є джерелом усіх наших рухів. Його центральним місцеперебуванням служить мозок, звідки він через нервишки розливається по всьому тілу. Вообщем, разом з духом Т. допускає ще вкладену Богом додаткову форму (forma superaddita) - безсмертну й безтілесну душу, але ця душа не відіграє в його системі ніякої значимої ролі. Етика Т. затісно примикає до його сенсуалізму. База всіх моральних емоцій - почуття самозбереження. Усі інші афекти й запопадливості людину випливають із даної нам першооснови. Ми любимо те, що сприяє цьому почуттю самозбереження, не можемо терпіти те, що протидіє йому. Головні чесноти людини виникають із того. же почуття: такі мужність, мудрість, доброзичливість і інші. Т. виявив істотний вплив на просыпание емпіризму: під його дією розбудовувалися Патрицци, що поєднував його ідеї із платонізмом, і Кампанелла. Бэкон так само був знаком з його філософією Т. і говорить про неї як про родоначальника опытнейшей філософії ("novorum hominum primus"). Не вважаючи згаданого твору, Т. написав: "De Mari" (1570), "De his qui in aere finnt et de terrae motibus" (1570), "De colorum generatione" (1570), "De. cometis et lacteo circulo", "De iride", "De usu respirationis etc." Скорочений виклад його філософії віддав Куатроманни в 1580-г.