С. М. Майковой, Спб., 1890-е "Нариси британських характерів" (переу. Ф. Ненарокомова, Спб., 1859); "Ловель удівець" (Спб. 1860); "Записки служника" (Спб., 1860); "Записки містера Желтоплюша" (Спб., 1860); "Горас Сальтоун" (Спб., 1862); "Сатиричесние нариси" (Спб., 1864); "Пригоди Пилипа в його мандрів по світлі" (Спб., 1871); "Чоловікова дружина" (Спб., 1878); " Зібрання творів" (в 12-ти тт., Спб., 1894-95); О. Як би це було не дивно, але т. див. Александров, "Т., биoграфический нарис"; Дружинін (Соч. т. V); "Життя й твору В. Т. по Тродлопу" ("Століття-, 1882, № 12-е І. Безсумнівно, варто згадати те, що тэн, "Новенька британська література" (Спб., 1876); його ж, "Т." ("Російські Записки", 1864, № 5); "Диккенс і Т." ("Русявий. Вестн.", 1864, № 7; "Сучасник", 1864, № 11-12); "Життя й твору Т." ("Отеч. Записки", 1855, № 1); Форг, " З життя Т." (ibid., 1864, № 8); "В. Т., літературна риса" ("Библиот. для Читання", 1856, № 3).
Тектоніка. - Т. іменують внутрішню будову або архітектуру земної кори. Ті форми земного рельєфу, які зроблені не силами діючими на поверхні (розмивання, вивітрювання та ін.), а обґрунтовані внутрішньою будовою земної кори, йменуються тектонічними; такі: тектонічні рівнини, тектонічні гори й друг. Відділ геології. який присвячений опису будови земної кори, положення й обопільних співвідношень шарів і інших форм залягання, що складають земну кору гірських порід, також нерідко йменується тектонічною геологією. Так само совокупы всіх дій, що мають наслідком зміна положення або переміщення окремих частин земної кори й не пов'язаних з діяльністю поверхневих агентів, привласнюють у геології найменування тектонічних дій. До них відносять, напр., величезну частину вулканічних і дислокаційних явищ, як то: вулканічні виверження, більша частина землетрусів, вікові коливання земної кори, порушення звичайного положення шарів, утвір у цих крайніх складок, зрушень, тріщинок, вивід їх з горизонтального положення та ін. Для з'ясування передумови тектонічних дій, що відбуваються в земній корі, запропонований ряд різних гіпотез, з яких у дійсний час користується більшим поширенням та, згідно з якою тектонічні процеси є результатом остигання й скорочення розміру внутрішності земної кулі, супроводжуваного зморщуванням земної кори й навіть виникненням у ній тріщинок і розривів. Зморщування земної кори тягне за собою утвір складок і ряд інших дислокаційних явищ і виражається на поверхні землі віковими коливаннями й переміщеннями суши й моря, також утвором гірських кряжів і значимих тектонічних долин. Утвір тріщинок і розривів у земній корі, зокрема, викликає чудові струси землі, що одержали заголовок тектонічних землетрусів і дає доступ вторгненню розплавлених мас як усередину земної кори, так навіть, за допомогою вулканів, виливу їх на земну поверхню. По тріщинках і розривам відбувається переміщення окремих ділянок земної кори те у вертикальному, то в горизонтальному, то в похилому напрямку, що обумовлює достаток спостережуваних форм дислокації земної кори (зрушення, скидання та ін.).