Жадібність, суєтність і егоїзм, характерний людям і в індивідуальності дамам - поглиненим погонею за прозаїчними благами, втілені в Бекки Шарп дуже яскраво й дуже. У романі захоплюючі лише героїня й інші негативні типи: доброчесна Амалия Сэдди й інші жертви Бекки швидше нудні й тьмяні, коли в них ні, як у телепні Джо Сэдли, домінування смішних і потворних рис. Ізюминка Т. у тому, що його герої не нелюди; у них є постійно яка-небудь риса, що робить їх гуманними. Вони борються за своє благополуччя - але таке життя, і Т. винить не їх, а загальну дріб'язковість критерій життя. В "Пенденнисе" є егоїст дядько й вітряний племінник, підданий усім беспомощностям і оманам юності - і обоє вони все-же залишаються гуманними у власних помилках; такі й інші дуже недобродійні персонажі роману: ірландська родина Костиганов, інтриганка Бланш Амори й ін. В "Ньюкомах" - продовженні "Пенденниса" - Т. указує, як люди схильні наколювати інших і ставати жертвами обману. Увесь роман - суцільна сатира на сімейне життя, на дам, які схиляють перед багатством і знатністю, на "чудових" юних живописців, які нічого не роблять, але тішаться честолюбними мріями і т.д.; це ціла галерея актуальних, найяскравіших і із блискучим гумором зображених типів. Песимізм Т. затягає в закінчення "Ньюкомов" трагічну нотку - погибель полковника, що розорився, Ньюкома в его громаді, що притулила, "Сггеу Friars" і кінчає сатирові людяним сумним акордом. "Эсмонд" і "Виргинпы" - два історичні романи з побуту XVIII в. У них є великодушні вдачі, зображені з большенный любов'ю; лише героїня "Эсмонда" - втілення маленької, марнолюбної й егоїстичної душі в чудесному тілі. Загальна картина перейнята смутком. і мораль зводиться до того, що підсумок низьких спонукань постійно смутний, хоча б ними досягалися гадана зовнішні блага. У цих романах, як і в минулих, Т. дає історію цілих родин - і ця епічність планів поглиблює реалізм, прикріплює образи до життя, робить їхніми звичайними не для однієї Великобританії. Сяйво гумору й сатиричного таланта Т. позначається й у його "Snob Papers" і "Yellowpiush-papers" - тямущих карикатурах на вище англійське суспільство й на "снобів" усіх класів суспільства. З изд. соч. Т. найкраще выход. з 1880 г. ("Edit de luxe", 24 т.). Див. Hannay, "Memoir of T.",. (1864); Taylor, "T. the humourist u. the man of lettres" ( 2-е изд., 1868); "Thackerayana, Notes a. anecdotes" (1874); A. Trollope, "Т.", 1887 ("Engl. Men of letters"); Conrad, "T. ein Pessemist als Dichter" (1887); H. Merivale and Marzials, "Life of Т." (Лонд., 1891); "Chapters from some memoirs", дочки Т. (Лонд., 1894); Jack, "Т., a study", (Лонд., 1895); "Bibliography of Т." (Лонд., 1881). Російською мовою переклади творів Т. виникають із 50-х років. Окреме изд. "Ярмарок Марнославства" (Спб., 1851); теж під заголовком: "Ринок прозаїчної суєти" (Спб., 1853); теж (Спб., 1873); теж (переу. Введенского, Спб., 1885); "Історія Пендениса" (Спб., 1852); теж, (Спб.," (переклад Голенищева-Кутузова, М., 1859); "Ньюкомы" (Спб., 1856); теж (переу.