Т. лише замислив трохи центральних лиц. навколо них групував різні інциденти. Творець "Ярмарку Марнославства" став видним членом англійського суспільства й був у самих найкращих відносинах з видатними письменниками тих пор. За "Ярмарком Марнославства" пішов, в 1850 1853 і 1854 рр., величезні романи: "Penndenis", "Esmond" і "The Newcomes". В 1854 г. Т. відмовився від співробітництва в "Punch" і написав в "Quarterly Review" статтю про Дж. Личе ("J. Leech's Pictures of Lief a. Character", з надзвичайно захоплюючою рисою цього карикатуриста. До цього часу ставиться початок новітнього роду діяльності Т.: він став читати суспільні лекції в Європі, а пізніше в Америці, піднятий до цього частково фуррорами Диккенса. Але він не читав власних власних повістей, як Диккенс, а склав кілька історико-літературних нарисів, які й читав, маючи большенный фуррор у публіки. Із цих лекцій склалися дві його книжки: "Англійські гумористи XVIII в." і "Царювання 4 Георгов". В 1857 г. Т. написав роман "The Virginians" (продолж. "Es mond'a"), а в 1859 г. зробився редактором-видавцем журнальчика "Cornhill Magazine". Він загинув в 1863 г., залишивши незакінченим роман "Denis Duval". База всіх романів і гумористичних нарисів Т. - його песимізм і реалістичне зображення британському життя. Він бажав протиставити правду життя умовної ідеалізації колишніх британських романів. Дуже хочеться підкреслити те, що в романі передбачається постійно бездоганний герой або героїня; Т. іменує свій найкращий добуток - "Ярмарок Марнославства" - романом без героя, і в цьому романі, як і в інших, ставив у центрі діяння людей грішних або по найменшій мері егоїстичних. Він виходив з того переконання, що в житті зло ще увлекательнее й різноманітніше, чим добро, і що для того, щоб відбити правду життя, необхідно вчити людей, що працюють із дурних спонукань. Зображуючи зло, пороки й дріб'язковість людей, він сиим негативним методом тем яскравіше проповідує позитивні еталони, але сам при цьому так захоплюється своїми грішними героями, що збуджує до них ентузіазм читача. Найглибший песимізм у зв'язку з гумором, тобто з реготом, що вносять до якогось ступеня гармонію в дисонанси життя, робить у добутках Т. надзвичайно типовий акорд і робить їхніми високомистецькими й актуальними. По своїх реалістичних прийманнях Т. подібний з Диккенсом, але різниться від нього тим, що не робить ніяких поступків слащавому виставі про британську чесноту, а нелюдяно отрисовывают людей у всій їхній непривабливості. Тому всі його романи перетворяться в сатири, що постійно мають, вообщем, моральну підбивку: пороки зображені дуже яскраво, але далеченько не в привабливому виді. В "Ярмарку Марнославства" героїня, Бекки Шарп, бідна жінка з надзвичайно позитивними цілями в житті. Вона бажає "улаштуватися" і не соромиться засобами: вона користується своїм мозком і красою, щоб оповити своїми інтригами всіх підходящих їй людей, обворожує багатих старенькых холостяків, експлуатує ее юного офіцера, що полюбив, і, вийшовши за нього заміж, околпачивает його; навіть коли її витівки відкриті, вона влаштовується так, щоб зберегти своє положення у світлі й можливість жити в розкоші.