Загальний капітул збирався один раз у рік. Гохмейстер мав 5 помічників: 1) величного комтура, заведывавшего грішми Т. ордена, 2) верховного маршала -, що завідував військовими справами, 3) верховного госпиталиера, 4) верховного гардеробмейстера й 5) орденського скарбника. Гохмейстер був верховним владарем; він затверджував і магістра ливонского ордена. Його асистенти були власного роду міністри. Усі землі Т. ордена були розбиті па області, якими управляли особливі комтуры. Усі посади заміщалися тільки лицарями ордена, Орденський капітул видавав закони, неотклонимые для всіх, не справляючись із бажаннями населення. Меж тем, якісь класи підлеглого ордену населення так підсилилися, що домагалися й для себе дещиці у владі. До цього всього було невдоволено своїм положенням духівництво, особливо ризький архієпископ. Невдоволення духівництва ділили дворянство й городяни. Містечка Данциг, Кенігсберг, Торн, Кульм, Браунсберг і ін. вели величезну торгівлю морську й з Росією, брали участь у ганзейском союзі, багатіли; Т. орден прагнув накласти на їхню свою руку, стискував їхнє самоврядування, домагався частку прибутку в торгівлі, нерідко порушував ганзейские закони, претендував на право першими брати продукти, у випадку банкрутства негоціанта вважав себе привілейованим його кредитором і т.д. Результатом була потужна ворожнеча в державі, особливо страшна в цей час, тому що для Т. ордена наступала млосна пора. Ера боротьби з Польщею. Ягайло, захопивши владу у свої руки, стис литовських князів. Витовт; незадоволений сиим, звернувся по допомогу до Т. ордену й в 1382 г. спалил Вільно. Одружуючись на Ядвізі й таким образом з'єднавши Литву з Польщею, Ягайло помирився з Витовтом, який неждано напав на володіння Т. ордена й захопив Mapиeнвердер. Скоро меж Витовтом і Ягайлом знову пішли негаразди. Витовт перебіг на сторону Т. ордена, почалися незмінні набіги по обидва боки. В 1392 г. Витовт одержав великокнязівський стіл у Литві в став діяти проти Т. ордена. Орденський капітул усвідомлював, що мирні справи меж Польщею й орденом неможливі й що потрібно готуватися до рішучої війни. Він почав з того, що побрав у Владислава, барона оппельнского, Добржинскую землю, у заставу за дану позичку. Це була кревна образа для Ягайло, що вважав цю землю своїм льоном. З 1394 по 1398 г. тривала війна, що скінчився тим, що Витовт дав ордену Жмудь; але жмудинцы повстали. Витовт втрутився в повстання; почалася новенька війна, що тягся до 1404 г., коли обидві сторони примирилися на тому, що Добржинская земля перебігла до Польщі, а Жмудь - до ордена. Лицарі стомилися від безперервних війн; городяни, німецькі колоністи, селяни відкрито виражали невдоволення орденським керуванням; дворяни склали особливий альянс (так назыв. альянс ящірок) у захист власного стану проти лицарів. Покупка орденом Дризена й Новітньої Марки втягли його знову у сварку з Польщею. На довершення всього, опосля погибелі дружелюбного Конрада Юнгингена, був вибраний гохмейстером його брат, Ульріх, войовничий і палкий лицар.