Історики й критики, намагаючись просочитися в схованки Т., заурядно обмежуються ( по необхідності) збиранням і порівнянням зовнішніх форм, у які по черзі виливалися психологічні стани, що передували остаточному втіленню творчого плану, розкладаючи крайній на його складові частини й піддаючи оцінці добуток у його цілому. Коли, по перевірці, усяке "нове слово" художника й мислителя має тільки відносне значення й повністю нове не представляється долею людського Т., коли, з іншої сторони, у нез'ясованому ще зовсім вопросце про відношення свідомої й беззвітної духовної діяльності першоджерело Т. характеризується несвідомістю й мимовільністю, то у всякому разі акт Т. є процес прояснення нашої свідомості, продукти Т. - характеристики розширення обрію свідомості, і "новенькими" вони представляються, спочатку знову таки стосовно нашої свідомості. "Людський розум - зауважує Сеаль (Grabriel Seailles, "Essai sur le genie dans l'art", П., 1897) - не є звичайне дзеркало, що відбиває природу... Він не одержує власних знань, а здобуває їх; не підкоряється їм, а робить їх (l'esprit ne subit pas ses connaissances, il les cree)". У цьому змісті, Т. е. стосовно персональної свідомості, Т. повністю легітимно здобуває велике застосування, і коли Олексій Толстої - той з наших поетів, який усього різкіше висловився проти додання дуже безперечного значення художньому Т., - заперечував проти вистави, що живописець - творець власних створінь, то їм же повністю правильно сказане:
Багато в просторі невидимих
форм і нечутних звуків, Багато розчудесних у ньому є комбінацій
і слова й світла, Але передасть їх тільки той, хто вміє
і творити й чути.
У цім умінні ухвалювати й у втіленні сприйнятого - головні атрибути Т.
О. Батюшков.
Тевтонський орден по іншому іменований також прусским або німецьким орденом, під час власного багаторічного існування пережив кілька стадій розвитку.
I. Т. орден був заснований в 1128 г. у Єрусалимі маленьким кружком багатих германців, з метою надавати речовинну допомогу нездоровим і бідним прочанам німецького походження. Маленький кружок стрімко розрісся в ціле суспільство, члени якого стали називатися братами св. Марії тевтонської. Близько 1189 г. нащадок Фрідріха Барбаруссы сказав новенькому ордену військова вдача, віддав йому стомившись тамплієрів і форму одежинки (білосніжний плащ із чорним хрестом) і йменував Т. орден Будинком св. Діви Ієрусалимської. В 1191 г. тато Климент III затвердив стомившись ордена, який стали, вообщем те, іменувати просто Т. орденом. Першим начальником ордена - або гохмейстером, як вони стали називатися потім, - був Генріх Вольдботт. Зробившись військовим установою, Т. орден тем не найменш зберіг і власну початкову вдачу релігійно-благодійної установи, з майже всіма правилами монастирського життя. Поповнювався він, приемущественно, членами німецьких аристократичних прізвищ. Большенный ролі в Палестині Т. орден не відіграв, тому що сходу став на сторону Фрідріха II і, вообщем, Гогенштауфенов у боротьбі крайніх з батьком.