пд. (дрова й ліс). Усе давно знають те, що по Шоше прибуло до Завидову (у Клинском в.) вантажів вище 4300 тис. пуд. (ліс), частиною з меж Т. в. Докторська справа. У Т. в. 7 земських лікарень, у які лікувалося в 1899 г. 2998 нездорових, не вважаючи амбулаторних (49030); у с. Бурашеве - колонія для божевільних, содержимая губ. земством. Шкіл (1899-900) було: міських 8, міністерських 3, земських 99, особистих З. црк. прихід. 20, шкіл грамоти 17, усього 150; учнів 11938 (8478 мальч. і 3460 девоч.); у с. Бурашеве шк. бджільництва й нижча сільськогосподарська 1-го розряду. З 492 новобранців заклику 1899 г. грамотних було 466 (94,7%). Земський бюджет ( 1900 р.). Витрати обчислені в 257815 р., з них на губернські потребі 37948 р., на медицину - 66721 р., на народну освіту - 79288 р.
Д. Ріхтер.
Творчість - у буквальному значенні є творення новітнього. У такому значенні це слово могло б бути використане до всіх дій органічного й неорганічного життя, тому що життя - ряд безперервних конфігурацій і все, що обновляється або знову зароджується в природі є продукт творчих сил. Але поняття творчості має на увазі особистий початок - і відповідне йому слово вживається по перевазі в застосуванні до діяльності людини. У цьому прийнятому змісті Т.
- умовний термін для позначення психологічного акту, що виражається у втіленні, програванні або композиції даних нашої свідомості, в (відносно) новітній і унікальній формі, в області відверненої думки, художньої й практичної діяльності (Т. наукове, Т. поетичне, музичне, Т. в образотворчих мистецтвах, Т. админа, проводиря й т.п.). Велике значення, що надається терміну, ледве чи не становить відмітного характеристики російської мови. Ін. греч. poihsiv мало особливе застосування до області словесного. У зап. європейських яз. з'єднуються визначення Т. і утвору, творення (creation, Schopfung), у різних особливих приуроченнях. Треба сказати те, що частково поняттю Т. відповідає ньому. Schaffen (dichterisches Sch.), франц. invention (не в змісті лише винаходу), genie createur і т.п. Термін invention уже в лат. яз. (inventio) виражав поняття придумувати, творити й в області риторики (трактат Цицерона "De inventione") і в поэтиках Відродження воно мало особливе значення - композиції, твору, вимислу, прикрасься ("belle invenzioni" у Торквата Тассо, "Discorsi dell'arte роеtica"). Розрізнення Т. наукового від Т. художнього й від Т. в області актуальних відносин, тобто те розрізнення діяльностей, яке може бути усмотрено й у прийманнях, і в кінцевих цілях кожного виду Т., приводило Аристотеля до різного позначення 3 головних характеристики розуму: споглядальн, що діє й творчого в тіснуватому змісті слова (Никомахова Етика; порівн. Em. Egger, "Essais sur l'histoire de la critique chez les Grecs", 1887). Поширюючи значення творчого акту навіть на ремесла, - стало бути, при трохи зовнішньому усвідомленні терміна, - Аристотель все-таки віддав гарну, хоча й не исчерпающую формулу художнього Т., як можливості продуманого або свідомого втілення сьогодення, при отожествлении правди й вроди.