Всеволода Мстиславича, що ставиться до 1135 або 1139 рр. і утримуюче в для себе постанови щодо стягнення мит з "тверских гостей". При Андрію Боголюбском під час 1-го церковного торжества відбулося зцілення якийсь пані з Т. Величний князь Всеволод Юрійович. розоривши Торжок, заснував в 1181 г. на устя ріки Тверцы "Твердінь". В 1208 г., коли новгородцы вели війни із суздальським вел. князем Всеволодом, про Т. згадується, як про осередок верхнього Поволжя, що входив до складу Суздальського князівства. Татари, в 2-ое своя навала на Русь в 1237-38 рр. "Тферь взяша, у ній же нащадка Ярославля убиша". Т., завдяки власному прибутковому географічному положенню. стрімко зміцніла й виділилася близько 1241-43 рр. у самостійне князівство. Втративши своє політичне значення (1485), Т. до початку XVII в. була багатим, торговельним містом, хоча багато раз мачалась від ворожих навал, голодувань, мору, повеней і пожеж. В 1485 г. вона була розорена при узятті її Іоанном III, в 1570 г. попутно розграбована опричиной Іоанна IV, шедшего на Новгород. Починаючи з 1609 г. Т. дуже витерпіла від поляків (литовське руйнування), так що в 1629 г. у містечку було 11 занедбаних церков і монастирів і 1450 порожніх будинків. Опосля пожеж 1763 і 1773 рр. місто було відновлено на субсидію від скарбниці за планом, затвердженому імператрицею Катериною II. Губернським містом Т. призначена в 1775 г.
Тверской повіт розміщений у южн. частини середньої смуги Т. губ., за течією Волги і її припливів Тьми, Тверцы й Шонии. Площа в. - 3505,1 кв. в. або 365114 дес. Більша частина повіту, а конкретно С и СВ, представляє собою рівнину, Ю и ЮЗ - підвищену місцевість, окремі пункти якої домагаються 700-840 фт. (сел. Бурашево, Щербинино, Гнилицы, Турово й ін.). Поверхня в. практично суцільно затягнута наносами й лише в руслі Волги, при перетинанні її Миколаївської жел. дорвей., відкриті виходи корінної породи (виступи гірського вапняку з Cidaris, Rossicus і неясними відбитками Productus). Самі нижні обрії дилювіальних насосів складаються із синювато-червоної глини, вище якої лежить бурувато-червона піщаниста глина, покрита сильними жовтуватими пісками. По ріках є піски алювіальні. Ґрунт по рр. Волзі й Тьмаке піскова й глиниста, прикордонні з Новоторжским в. поля засіяні маленьким кругляком, а прилягаючі до Старицького в. - більшим дикуном (частиною, що йдуть на будівлі), в інших місцях злачный шар ( до 2 врш. шириною) лежить на мулкуватій землі й на підзолі. Найкращі землі - заплави по pp. Шоше, Тьмі й частково по Волзі. Води. Волга перетинає в., на всьому протязі (92 в.) судноплавна, у гір. Т. її перетинає Никол, жел. дорвей., у гір. Т. - незмінний міст. У границях Т. у. у Волгу впадає: Тьма із Шосткой, Тьмака, Тверца з Кавою й Оршей (Ворша), крайня служить одним із джерел Петровських озер, Шоша (65 в.), по берегах крайньої гарні заливні лугу й найкращі землі повіту. Берега pp. Т. в. густо заселені, по них розміщено 403 селища, 193 селища, населення яких становить 55% (а разом з гір. Т. -70%) усіх мешканців повіту.