Кашин був самою потужною долею, час від часу, що сперечалися изза першості із самою Твер'ю; князі Холмские й Микулинские також мали значення, але далеченько не таке, як Кашинские, внаслідок що урівень із іншими носили заголовок "найменша, молодшая братії". Т. князівство було достатнє густо заселене: у часи власної могутності воно ( за свідченням іноземців) могло виставити до 40 тис. дворян, а простолюдинів у два рази й у три рази найбільше, след. усього до 160 тис. чіл.; звідси можна укласти, що загальне число мешканців князівства прирівнювалося 700-800 тис. душ о. п. або ок. 30 жит. на 1 кв. в. Т. князівство було краєм фабричним; у ньому квітнули ремесла й торгівля; м. Твер був міновим центром для продуктів, шедших із ІЗ и В; в "пісні про Щелкане" (XIV в.) Твер йменується "богатою", Т. негоціант Панас Нікітін в XV в. їздив по торговельних справах в Індію. Величезним впливом скористалося духівництво. Князь управляв керуванням, трибуналом, військовими справами й грішми (чеканили монети: срібні - "гривні" і мідні - "пули"). Князівська дружина ділилася на старшу (бояри) і молодшу (слуги й дворяни). Усе інше населення носило заголовок людей "земських", "звичайних", "темних", "тяглых" і т.п. Міське "тяглое" населення ділилося на сотки, керовані "соцкими", підлеглими "тысяцким"; про вічовий пристрій є якісь натяки в літописах ("на віче" було вирішено перебити татар Чолхана); повіти ділилися на волості, стани й околиці. Земля належала князеві, духівництву й дружині. Селяни, що обробляли землю, перебували, дивлячись по умовно, у більшій або найменшій залежності від землевласника. Більша частина фермерів у певний строк (Юр'єв денек) могло перебігати від 1-го власника до іншого, з 1-го князівства в інше; але були й невільні люди, число яких згодом збільшувалося, особливо на землях князя. Якимсь землевласникам князі надавали право не відпускати фермерів і право суду над живучими на їхніх землях, не вважаючи "душогубства й розбою". Доходи князя ( крім особистих) складалися із прямих податків ("данини") і непрямих ("яма", "корму", "тамги", "мита"). Якимсь землевласникам, особливо монастирям, князі дарували грамоти, що звільняли оселених на їхніх землях людей від "данини" і інших поборів на користь князя. Якщо б не ряд нещасть, що відвідували Т. князівство, популяції його, очевидно, жилося б не погано. Див. "Повне Собранье Російських Літописів" (т. XV); В. С. Борзаковский, "Історія Т. князівства " (Спб., 1876); В. І. Покровський, "Статистичний^-статистичний-історико-статистичний опису Т. губ." (т. 1, Твер, 1879). Д. Ріхтер.
Твер - губ. гір., при впаданні рр. Тверцы й Тьмаки у Волгу, по обом берегам цих рік; ст. Миколаївської жел. дорвей.; пристані на Волзі й Тверце, пароплавство. Площа містечка 866 дес. Т. уже в XIII і XIV вв. значилася багатолюдним містом. На початку XVII в. у Т. жило найбільше 1800 сімейств, тобто близько 10000 мешканців; опосля "литовського руйнування" місто спорожніло й в 1626 г. у ньому було "тяглых бобирів, що бродять і, " усього 275 буд.