кн. Андрія Олександровича (1304), поїхати в Орду й підкупом добути для себе ярлычек на величне князювання. Це привело до жорстокої боротьби зі столичним кн. Юрієм Даниловичем; у боротьбу втрутилися новгородцы, незадоволені зарозумілістю Миші. Калита поїхав в Орду й одержав великокнязівський ярлычек; Миша повинен був поступитися столичному князеві великокнязівський титул. Незважаючи на це, Юрій з татарами й іншими князями напав на Т. князівство. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що напад був відбитий Мишею, але посередині полонених виявилася дружина Юрія, татарка Кончака, яка занедужала й загинула в полоні до закінчення мирних переговорів. Сиим обставиною столичний князь користувався, щоб очорнити тверского перед ханом. Миша був викликаний в орду й там убитий (1318). Нащадок Миші, Димитрий Суворі Очі (1318 - 24), користувався користолюбством Юрія, що приховав зібрану із тверяков для хана данина, і достигнул ярличка; але коли в 1324 г. обоє конкурента зустріли в 0рде, те під час сварки Димитрий убив Юрія, за що був страчений по наказу хана. Як би це було не дивно, але т. князівство й титул вел. кн. були віддані братові страченого, Олександру Михаиловичу (1324-27). В 1327 г. у Твер приїхало засолення й близьке родич хана Чолхан (Шевкан або Щелкан), який своїм образом дій довів тверяков до відкритого опору; усі татари були перебиті, а Чолхан спалений у великокнязівському палаці, де пробував укритися. Столичний князь Іван Данилович Калита прийняв від хана доручення покарати Т. князя. Військо Івана, у якому було до 50 тис. татар, зайняло Твер і Кашин. Олександр біг у Псков, а на місце його, за згодою хана Узбека, сіл брат його Костянтин Михаилович (1327 - 37), з титулом вел. кн. тверского. Князювання Костянтина було мирне; країна оправилася від "щелкановщины". В 1337 г. Узбек вибачив Олександра й повернув йому Т. князівство (1337-39), але через два роки Розжарюєте вдалося оббрехати власного конкурента; крайній був викликаний в Орду й там страчений спільно зі своїм нащадком. Костянтин знову зайняв Т. стіл і княжив умиротворенно (1339-45); лише в рік власної кончини в нього "бысть нелюбие" із племінником - питомим кн. холмским (зараз с. Червонуватий Бугор, Зубцовского в.) Всеволодом Олександровичем; це поклало початок усобице в Т. князівстві, що послабила його, що й подала привід столичним князям втручатися у внутрішні справи Твері. По погибелі Костянтина, ярлычек на Т. князівство виклопотав для себе племінник його Всеволод, кн. холмский (1345-49), але, на настійну вимогу духівництва, поступився стіл дядькові власному, кн. кашинскому Василеві Михайловичу (134968), тривале князювання якого було багато міжусобиць посередині Т. питомих князів через Дорогобуж (зараз с. Дорожаево, Зубцовского в.). Кашин сперечався із Твер'ю першість. Необхідно підкреслити те, що т. князі у власних суперечках прибігали до посередництва Литви й Москви; крайні скористалися з нагоди й не раз розоряли Т. землі. В 1364 г. моровая виразка лютувала в Т. князівстві. Міжусобиця минулася перемогою микулинского кн.