Так, напр., моноклиноэдрический кристал слюди виявляє зроблену спайність лише по площині (001). Відповідно до цього й крива Т. у площині (010) є у вигляді еліпса, положення довгуватої осі якого вказує, що Т. більша йде в напрямку перпендикулярному до спайності. Необхідно підкреслити те, що на кінцевій площині (001) фігура Т. має вигляд окружності, тому що отут немає відмінності в Т. у різних напрямках.
Д. З.
Тверское князівство. - Тверской край уже спочатку XI в. належав до досить населених і культурних місцевостей старої Русі: муромський кн. Гліб Володимирович, поспішаючи до нездорового тата власному в Київ, в 1015 г., віддав перевагу шляху не прямій, а окружний, але, що пролягає по багатолюдній місцевості - угору по р. Волзі до р. Тьми ( у сьогоднішній Тверской в.) і звідти на Ю через Смоленськ. Необхідно підкреслити те, що в XII і на початку XIII в. Твер заходила до складу Суздальсько-Переяславського князівства. Зверніть увагу на те, що коли вона виділилася в особливу долю, про той чітких літописних вказівок немає; можна вважати, що це відокремлення відбулося меж 1241 і 1245 рр.; першим тверским князем був один з отпрыской вел. кн. Ярослава Всеволодовича - Ярослав (загинув в 1271 г.). Та роль, яку Т. князівство сходу зайняло в історії старої Русі, свідчить про силу даної нам області. 1-ый Т. князь із фуррором два рази відбив литовців (1245 і 1248). По погибелі батька, він прийняв роль у боротьбі братів власних, Олександра Невського й Андрія Суздальськ, що минувся невдачею крайнього, союзника Ярослава, що особливо важко відгукнулося на родині Ярослава: при узятті татарами (союзниками Олександра) г. Переяславля була вбита дружина його, а сини взяті в полон. Потім Ярослав якийсь час княжив у Новгороді. По погибелі Олександра Невського він є конкурентом брата власного Андрія, рухається в орду, де й одержує ярлычек на величне князювання (1263), але, незрозуміло чому, правом сиим користується лише по погибелі Андрія (1264). Він веде зі змінним фуррором боротьбу з новгородцами через князювання у Величному Новгороді: в 1270 г. новгородцы прийняли Ярослава, але виговорили, щоб він правил їм "на всій волі їх". Відразу з установою Т. князівства базована була у Твері і єпископська кафедра. При нащадкові Ярослава Святославі (1271-82 або 1286, точно незрозуміло) Т. князівство скористалося спокоєм і не досить брало участь у князівських міжусобицях. По погибелі Святослава княжив брат його Миша (по 1318 г.). Спочатку Миша з фуррором відбивав набіги литовців; потім, не хоча підкорятися вел. кн. Димитрию Олександровичу, він відбив спустошливий набіг крайнього в союзі з татарами. В 1293 г. у Твер приходив з Орди монгольський принц Тахтамер, який "многу тяготу вчинив людям". В 1294 г., внаслідок весілля Миші на дочці ростовського кн. Димитрия, Ганні (потім св. Ганни Кашинской), Кашинский доля була приєднана до Твері. В 1295 г. укладений Твер'ю з Новгородом оборонний альянс "або від татарина, або від кого-небудь іншого" - це було першою спробою російського князя віддати відсіч татарам, що, вообщем, не воспрепядствовало Миші, по погибелі вел.