В 1808 г. японський землемір Мамио Ринзо пройшов по Т. протоці до устя Амуру й таким образом 1-ый обґрунтував, що Сахалін є півострів. Але, результати його подорожі довгостроково залишалися невідомими європейцям, у тому числі й росіянином. В 1846 г. в устя Амуру по Т. протоці пробував просочитися Гаврилов і гр. Несельроде; крайній відшукав устя р. Амуру "важкодоступним для морехідних судів, тому що глибина на оном від 1,5 до 3,5 фт. і Сахалін півострів, чому р. Амур не має для Рф ніякого значення". В 1849 г. Г. І. Невельської обґрунтував, що вхід в амурський лиман з Т. протоки доступний для судів усіх рангів, а із ІЗ, з Охотського моря - для судів, сидячих до 23 фт. у саме ж устя Амуру з Т. протоки можуть проходити суду з осіданням до 15 фт., а з Охотського моря - з осіданням до 12 фт. А. І.
Тверде тіло в теоретичній механіці. - Час від часу в теоретичній механіці тверді тіла передбачаються зовсім твердими так що відстані меж крапками 1-го й того ж тіла передбачаються постійними, які б сили не діяли на тіло. Така вистава про бездоганну твердість тіл тягне за собою невизначеність у тих вопросцах статики Т. тіл, у яких є зайві зв'язки. Так, приміром, коли важке Т. тіло опирається 3-мя своїми крапками на площину, то тиск кожної із цих крапок можливо повністю визначене за правилами додавання й розкладання сил; коли ж точок опори на площину буде чотири або найбільше, той тиск їх на площину виявиться невизначеним або, точніше сказати, невизначеним за правилами статики ідеально-твердих тел. Така невизначеність можливо повністю усунута, коли візьмемо до уваги пружні характеристики Т. тіл і введемо в розрахунки залежність меж деформаціями тіл і деформуючими силами. Д. Б.
Твердість (Rigidity) металів і мінералів - властивість пручатися зміні форми. Тому що зміна форми супроводжується пластичними деформаціями, тобто зрушеннями, то модуль зрушення (modulus of rigidity), може, стало бути, служити на теоретичному рівні заходом Т. На практиці Т. розглядається як опір тіла поглибленню, виробленому в ньому іншим тілом, найбільш твердим. Так, Т. металів виміряється по способу Родмана, величинами улоговинок, вироблених залізним загартованим ножиком, що мають форму піраміди з дуже витягнутою ромбічною підставою. Покладається, що при одній і тій же перевантаженні ножика, величина Т. сплаву назад пропорційна величині розміру поглиблення. Схожим же образом, по способу Кальверта й Джонсона, Т, виміряється величиною вантажу, потрібного для вдавлення загартованого залізного усіченого конуса певних розмірів до половини його висоти.
Т. мінералів. При випробуванні на Т., коли не потрібно особливої точності, проводять від руки залізним вістрям або гострим кутом якого-небудь мінералу по ровненькой поверхні іншого мінералу й спостерігають, чи виходить подряпинка на випробовуваному мінералі або ж немає. Для визначенні Т, і її позначення користуються так іменованою шкалою Мооса, що полягає з 10 мінералів. Шкалу цю становлять: 1) тальк, 2) кам'яна сіль, 3) вапняний шпат, 4) плавиковий шпат, 5) апатит, 6) ортоклаз, 7) кварц, 8) топаз, 9) корунд, 10) алмаз.