Затоки й губки протоки леденіють із листопада й грудня, хоча свежайший морський вітер і розламує в їхній лід; але, захищені від вітру затоки бувають покриті льодом до квітня. У весняну пору в протоку заходять льоди з Охотського моря й Амурського лиману. З жовтня в Т. протоці дують потужні зап. і сев. вітри, при яких температура падає часто нижче -30, що дують у літню пору вост. вітри знижують температуру літа. У літню пору по всій протоці панують тумани. Припливи й відливи в Т. протоці досить примітні, особливо у вузеньких частинах його заток. Самий значимий приплив побачений у зал. Де Кастри, де в сизигії він домагається 9 фт., в Імператорській гавані він рівний 4 фт. Із заток по берегах Т. протоки більш чудові на материковому березі: Імператорська гавань або Хаджі під 49° с. ш. і зал. Де Кастри під 51°28' с. ш. Материковий зберігав Т. протоки до Ю від устя Амуру низький і тонкий, до мису Уарки отут зустрічається лише один крутий і найвищий мис Джуаре. Проти мису Уарки перебувають 8 острівців Хадземив. Від зал. Де Кастри до Імператорської гавані по берегу зустрічаються хвойні ліси, що полягають із ялини, ялиці, модрини з домішкою берези, вільхи, клена та ін., такий же ліс зустрічається й у найближчих округах Імператорської гав. Меж даної крайньої й р. Ыкки зберігав Т. протоки гористий і пересічений вузенькими долинами й ущелинами. Отут до самого берега підступає хребет Алин^-Алин-сіхоте^-алин. По рівнинах і ущелинам у Т. протоку стікають отут жваві гірські потоки з кам'янистим руслом; з їхні самі значимі pp. Кэпи й Ыкки. Південніше Імператорської гав. до берега Т. протоки підступають схили хребта Найта; крайній тягнеться уздовж берега, вдаючись у море мисами Джонго й Асиние. Безсумнівно, варто згадати те, що біля устя р. Гидзюца берегова височина перервана рівниною р. Уявите собі один факт про те, що гидзю, південніше даної для нас рівнини зберігав Т. протоки складається з більших вертикальних гір, що місцями вдаються в протоку у вигляді мисів. У рч. Улека височина ця з'єднується з болотистим місцем, прилежащим із С до р. Кэпи. Широка рівнина даної для нас річки впирається в маленьку, але глибоку бухту. Зап. зберігав Сахаліну проти устя Амуру покритий піщаними дюнами, за якими іде тундра, що простягнеться далеченько всередину острова. Тонкий болотистий зберігав тягнеться до Ю до мису Уанды, що лежить проти зал. Де Кастри, південніше зберігав стає крутим і горбкуватим. Під 51° с. ш. перебуває зал. Жонкиера. Меж 49° і 48° бугри перебігають у досить найвищі гори, південніше ж зберігав знижується. На всьому протязі сахалінський зберігав Т. протоки, починаючи від мису Уанды, покритий більшим хвойним лісом. В 1787 г. мореплавець Лаперуз заходив у Т. протока, але, піднявшись до вузенької частини його й скрізь зустрічаючи мілини, прийшов до невірного висновку, що меж Сахаліном і континентом перебувають обмілини, що оголюються під час відливу. До такого ж висновку прийшли потім Браутон (1796) і російський мореплавець Крузенштерн (1805). Крайній мав на увазі, що Сахалін - півострів.