Із приводу вірша на погибель Варвари Австрійської, герцогині феррарской, придворні піддали Т. нещадної критики; але барон продовжував до нього благоволити, утворена публіка була на його стороні. Пастораль Т., "Аминта", затягла загальну увагу. Баронеса Урбинская побажала творити поета при власному дворі" Не багато фуррора мала катастрофа Т. "Торрисмондо", де він пробував бути незвичайним і застосувати до сучасності правила старої традиційної катастрофи. Це слабенький добуток Торквато Т. цікаво тільки за автобіографічними мотивами; у рясних монологах читаються визнання самого Т. Усе знають те, що особливо захоплюючі його думки про самогубство, яке він відшукувати єдиним фіналом при пізнаваних обставинах. Уже відчувається розлад у внутрішньому світі поета, що підсилився опосля виникнення "Звільненого Єрусалима". Над міру чесний і навіть недовірливий поет побажав знати вистави знавців про власний добуток. Знавці висловили ряд суперечних друг дружку й зовсім нікчемних для Т. зауважень. Т. майже все змінив на догоду критикам; крайні сталі притязательнее й з літературної області перебігли в релігійну, загрожуючи поетові доносами батькові. Т. пробував умиротворити всех. боячись обвинувачень у неправді, але, роблячи поступки, спозирав, що грішить проти вимог поезії. Розрада й опору він знаходив у сестер барона, Елеонори; але придворні встигнули виставити в несприятливому світлі люб'язності, зроблений Т. іншій дамі (герцогині Сантавале). Справи Т. до Елеонори були перейняті найбільш поважною повагою, чому любов'ю; він постійно знаходив у ній чуйність і готовність допомоги. Остигання Елеонори було для нього дуже обтяжливо. Укупі з переслідуваннями заздрісників, воно примусило Т. покинути Феррару (1577); він поселився в сестри власної, у Сорренто. Виявилося, але, що він дуже звик до придворного життя й не міг отрешиться від туги за нею. Він став благати барона й герцогинь повернути його до двору. Не одержавши згоди, він усе таки виник у Феррарі, щоб повернути свою честь в очах публічної вистави. У Феррарі його прийняли разлюбезно, але про колишню роль не було й мови. Йому дали усвідомити, що він відмінно зробить, коли звернеться у звичайного придворного й буде тішитися життям. Поет не міг примиритися зі схожим положенням, кип'ятився, протестував; його мучили релігійні сумніви, наклепи супротивників і жах перед екзекуцією. Духовна його рівновага була навічно вражена. Він удруге біг з Феррари, але не відшукав заспокоєння ні в Урбино, ні в Туріні. Одержавши запрошення Альфонса вернутися у Феррару, він поїхав туди, але в самий денек приїзду в нього вийшло зіткнення з одним із придворних, потім із самим герцогом, який повелів укласти його в лазарет св. Необхідно підкреслити те, що ганни, де його протримали 7 років (з 21 февр. 1579 г.). Перебування Т. у висновку зломило його поетичний геній, але посприяло йому зовсім зосередитися й розв'язати для самого себе головні вопросцы релігії й філософії: він відшукує опори в церковній вірі, бореться з усіма сумнівами, бере, як йому здається, над ними верх і зазнає баченням і галюцинаціям.