У законі 21 липня 1900 р., що встановив збільшення мит із приводу подій у Китаї, прямо відбите, що підняття Т. викликане потребою в новітніх витратах, які при тому, у значимій частині, повинні бути зроблені за кордоном. Зрештою, при встановленні окладів на ввізні продукти, уряд час від часу має на меті натискати або репресію на інші країни, що накладають дуже найвищі мита на продукти, що вивозяться з даної країни. Ця мета досягається, в-1-х, посиленням обкладання тих добутків, які ввозяться в дану країну з агресивного, з митної точки зору, країни (так наз. бойові мита), в-2-х, засобом висновку з іншими державами особливих трактатів у силу яких будь-яка сторона вимовляє для себе поступки в обкладанні предметів, що становлять основної статті її відпустки (конвенційні поступки). В. першому випадку застосовується система автономних митних Т. При даній для нас системі уряд установлює мита на ввізні продукти своєю владою, не вказуючи строку діяння Т. і залишаючи за собою право змінювати крайні по власному розсуду; з іншими ж державами полягають контракту права, що обумовлюють за договірними сторонами лише, більш благоприятствующих державі, тобто право на те, щоб, у випадку діяння в одній з держав двоїстого тарифу - автономного й зниженого, або загального й конвенційного, - продукти іншої країни очищалися в першої щонайнижчими митами. При системі конвенційних Т. країни вступають меж собою в контракту в тому розумінні, щоб до відомих продуктів договірної сторони, замісце мита, установленому загальним (автономним) Т., застосовувалося мито не вище вимовленого (зниженого) розміру. У дійсний час практично всюди застосовується система конвенційних Т., що почала поширюватися з 50-х років XIX стіл. Наша батьківщина дотримувалася автономних Т. до 1893 г.; до того часу в нас існував лише один загальний Т., при цьому митний стомившись надавав міністрові грошей право нарощувати до 50% мита з добутків тих держав, які будуть використовувати найбільш найвищі оклади до російських продуктів. 1-ая конвенція, з досить значними поступками з нашої сторони, була укладено в червні 1893 г. із Францією, в 1894-96 рр. - з Німеччиною й ін. державами.
Із усього вищевикладеного ясно, якою складністю може різнитися митний Т., і як заплутана, у якихось варіантах, митна тарифікація продуктів. Вообщем митний Т. прийнято викладати у вигляді таблиць, у яких продукти розподіляються по категоріях, час від часу за абеткою. Ця чисто механічна система викладу Т. застосовується донині в майже всіх країнах - напр. у Німеччині, Соед. Штатах Сівба. Америки й т.п., час від часу у вигляді глав, що обіймають собою однорідні продукти. При поділі Т. на глави в підставу ухвалюються час від часу призначення й ступінь вироблення продукту: актуальні запаси, сирі продукти й напівоброблені матеріали, що служать для обробки, виробу обробної індустрії й повністю готові (аппретированные) предмети, заурядно вироблені з різних матеріалів (готове платтячко, парасолі, музичні інструменти, екіпажі, дріб'язкові речі та ін.).