Довжина заурядно 10-15 дюймів, вага нерідко до 4 фн. Водиться в морях Чорному й Азовському, входячи в ріки для метання ікри у весняну пору (хід може починатися вже в зимову пору) і частково в осінню пору на зимівлю. Більша частина зимує, очевидно, у море в усть рік. Вообщем Т. не піднімається в ріки високо. Нерест відбувається наприкінці березня або початку квітня в очеретах і травичці й по закінченню його Т. іде в море. Н. Кн.
Через те, що Т. надходила в торгівлю тільки у вяленом виді, становлячи кохану народну їжу на Доні, Кубані, по всьому Приазов'ю, то під іменуванням Т. розуміють самий продукт, який виходить із даної риби, а спільно. з тим, з'єднуючи різниці маленьких риб, на Доні кличуть Т. і привозимую зараз із Волги в достатку вяленую воблу. Азовське море ріки, що й упадають у нього, особливо Дон, давали колосальна кількість даної нам риби, що становила найважливіший предмет рибного промислу. Цілі гори сушеної тарані свозились на рибний ринок, що далеченько славився за старих часів, Гниловской станиці, звідки сушена Т. чумаками розвозила по всій Малоросії й у Крим. У поточний час зауважується повне збідніння всього Азовського басейну даною рибою, яка ніде найбільше не ловиться навіть у скільки-або суворому, у промисловому змісті, кількості. Причина такого зникнення отут тарані не повністю з'ясована, але їсти підстава вважатися, що перехоплювання в устях рік, безкрайній лов даної риби до її нересту й ликвидирование юний Т. (у якості таловирки) - крім яких або стихійних несприятливих подій для розвитку обметаної ікри й т.п., виявили немаловажний вплив на створення сучасного смутного положення справи з даної нам рибою. Н. О.
Тард (Gabriel Tarde) - французький соціолог і криміналіст (род. в 1843 г.). Служив у судовому відомстві, був пізніше начальником статистичного бюро в міністерстві юстиції; зараз викладає у вищих навчальних закладах Парижа (College de France, Ecole des sciences politiques. College libre des sciences sociales). В 1900 р. він вибраний у члени академії моральних і політичних наук. Як соціолог, Т. може бути названий представником психічного напрямку. Популярність його ґрунтується приемущественно на його праці: "Les lois de l'imitation" (1890, російський переу. 1892). Не вважаючи маси статей, розкиданих по різних повторюваних виданнях і частково зібраних в "Essais et melanges sociologiques" (1895), він написав ще: "La foule criminelle" (1892), "Les transformations du droit" (1893), "Logique sociale" (1895), "L'opposition universelle" (1897), "Etudes de psychologie sociale" (1898), "Les lois sociales" (1898), "Les transformations du pouvoir" (1899) і "L'opinion et la foule" (1901), а також кілька робіт по теорії кримінального права ("Кримінальна маса" і "Соц логіка", Перев. на рос.). Суть соціологічних поглядів Т. визначається початковим їхнім положенням, по якому громадськість затісно пов'язана з подражательностью. Основний закон усього сущого - глобальний утвір, під формами хвилеподібного руху в неорганічній природі, спадковості у світі органічному й наслідування в житті суспільства.