¬еличне значенн¤ книжки –. ( тому що "√аргантюа" ≥ "ѕантагрюэль" становл¤ть одне нерозд≥льне ц≥ле) пол¤гаЇ в з'Їднанн≥ в н≥й стор≥н негативноњ й позитивноњ. ѕеред нами, у тому самому особ≥ творц¤, величний сатирик ≥ найглибший ф≥лософ, рука, що нелюд¤но руйнуЇ, робить, ставить позитивн≥ еталони, ≥ прит≥м так≥, ¤к≥ жив≥ й у наш час.  оштуючи на ірунт≥ безперечноњ ≥сторичноњ реальност≥ (коментатори знаход¤ть багато нат¤к≥в нав≥ть на в≥дом≥ ≥сторичн≥ особистост≥ т≥Їњ пори), –., ¤к сатирик, тавруЇ тод≥шню систему вихованн¤, з дом≥нуванн¤м у н≥й сухоњ й безглуздоњ схоластики, систему цив≥льного права, прийманн¤ медицини, напр¤мок пол≥тики, неск≥нченн≥ в≥йни, з њхн≥ми страшними насл≥дками, ≥ перемоги, з њхн≥ми кепськими плодами, зловживанн¤ в судочинств≥ - зрештою, ≥ р≥зк≥ше всього, тод≥шню церкву, в особ≥ њњ вищих ≥ нижчих представник≥в, при цьому в≥н коштуЇ поза й вище вс¤кими парт≥¤ми, з≥ схожою строг≥стю засуджуючи все, що знаходить дурного в католик≥в, лютеран, кальв≥н≥ст≥в ≥ т.д. «нар¤дд¤ сатири –. - рег≥т, рег≥т велетневий, нер≥дко страшний, ¤к його героњ. "∆ахлив≥й публ≥чн≥й недуз≥, що лютувала всюди, в≥н наказав б≥льш≥ дози реготу: усе в нього колосально, колосальн≥ теж цин≥зм ≥ вульгарн≥сть, потр≥бн≥ пров≥дники вс¤кого р≥зкого ком≥зму". ÷ей рег≥т, але, н≥¤к не ц≥ль, а лише зас≥б; по власн≥й сут≥ те, що в≥н в≥даЇ, зовс≥м не так забавно, ¤к здаЇтьс¤, на що показуЇ сам творець, додаючи, що його добуток схожий на —ократа, у ¤кого п≥д зовн≥шн≥стю —илена й у забавному т≥л≥ жила божественна душа. ” позитивн≥й сторон≥ його роман≥в на першому план≥ теор≥¤ вихованн¤, у ¤ку в≥н вклав усе, що почерпнув ≥з власного прозањчного досв≥ду й ≥з власних наукових п≥знань. ѓњ фундаментом в≥н ставить повну гармон≥ю розвитку душ≥ й т≥ла, тобто те, на чому також зижд¤тс¤ п≥зн≥ш≥ педагог≥чн≥ теор≥њ ћонтен¤, Ћокка, –уссо. Ќавчаючи людей, ¤кими способами можна й зобов'¤зано дос¤гати справжнього щаст¤, –. виражаЇ власний еталон щаст¤ в зображенн≥ “едемской обител≥, "цього сьогоденн¤ палацу ¬≥дродженн¤, де творець з'ЇднуЇ людей, душу ¤ких в≥ддаЇ перевагу догоджанню ф≥зичних апетит≥в витончен≥ задоволенн¤ духовноњ сторони людину". - а пот≥м в, що зак≥нчуЇ всю розпов≥дь еп≥зод≥ " божественноњ пл¤шки", ¤кий одним з досл≥дник≥в надзвичайно в≥дм≥нно роз'¤сн¤Їтьс¤ методом зближенн¤ з ус≥Їю мораллю ¬≥дродженн¤. ’удожню-чисто-художн¤ г≥дн≥сть добутк≥в –., незважаючи на к≥лька б≥льших недол≥к≥в, обумовлених в≥дсутн≥стю естетичного чутт¤ (у чому з≥знававс¤ сам творець), також велике. ќсобливоњ уваги заслуговуЇ зображенн¤ дек≥лькох вдач (Jean des Entommoirs, схоластик янотус, що зробивс¤ практично загальним ѕанург ≥ ≥н.), також мова, що поклала початок зв≥льненню французькоњ мови в≥д огидних кайдан≥в, накладених на нењ латинствующими схоластиками, ≥ стиль, у ¤кому чудове мистецтво дек≥лькома штрихами, еп≥тетами й т.п. описати целую ф≥з≥оном≥ю. —оч. P., частинами й сп≥льно, видавалис¤ пари раз; найкраще, повн≥стю традиц≥йне виданн¤
- ћарти-Ћаво, вышедшее в 1875 г. п≥д заголовком: "Oeuvres Completes de Rabelais", ≥з прим≥тками й словником.