Сибіру; у вигляді виключення один екземпляр був знайдений близько Петрозаводська. Він зустрічається на полях, у садах, городах, по берегам рік та ін. і вообщем відносно місцевості не багато розбірливий, попадаючись навіть у солончакових степах; окремі екземпляри забираються досить нерідко у вдома. Нори, які вони для себе виривають, домагаються у твердому ґрунті 25 стм., а в мягенькой ідуть ще поглубже. Нори вириваються за допомогою ротових частин і ніг надзвичайно стрімко, в 11/5-2 години. Перед кладкою яєць самка поглиблює нору до 50 стм. Отвір нори буває заурядно захищене вертикальною стіною, що полягає із землі й залишків рослин; внутрішність нори, приемущественно вища частина її, є вистеленою мережею. При пришесті дощового часу, також під час линьки нора защіпається зверху землею й мережею. Т. звірині по перевазі нічні й нападають на різні комах, службовців їм їжею. На людину вони без допомоги інших не нападають, але, коли їх дражнити, то в індивідуальності самки, що носять яйцевий кокон або юних павучків, що мають на для себе, підстрибують і можуть вкусити людину. Із супротивників Т. можна згадати про осі з роду Pompilus, яка жалить павука в нервову систему й несе його у своє гніздо як їжу для личинок. Не вважаючи того сколопендри, скорпіони й прочани (Mantis) зараховуються до супротивників Т. Вівці також охоче й без шкоди собі з'їдають Т. Меж собою Т. вступають у бій (в індивідуальності в неволі), які завершуються час від часу загибеллю обох бійців. При спарюванні павуки приходять у потужне порушення й протягом 20-30 хвилин спарювання відбувається 10-12 раз попорядку; опосля цього самець стрімко втікає від самки, тому що вона заурядно нападає на нього й з'їдає. Укус мизгиря, так само як і інших Т., не приносить людині особливої шкоди, не вважаючи пухлини, яка найбільше або найменш скоро проходить; не вважаючи того побачене, що шкіра робиться час від часу при всім цьому жовтуватого кольору й залишається такий досить тривалий час ( до 2 місяців). Достовірних показань про смертельний фінал від укусу Т. людину не існує й, цілком ймовірно, усі такі випадки ставляться до укусу іншого отрутного павука - каракурта (Lathrodectes guttatus). При укусі рекомендують змазувати укушенное місце маслиновим маслом, при цьому в якихось місцевостях південної Рф існує світогляд, що в масло повинен бути за раніше покладений Т. Порівн. Н. Вагнер, "Спостереження над тарантулом, що водяться в Рф" в "Працях I З'їзду Русск. Естеств."; Kessler, "Beitrag zur Naturgeschichte u. Anatomie der Gattung Lycosa" в "Bulletin de Moscou" (1849); Koppen, "Ueber einige in Russland vorkommende giftige and vermeintlich giftige Arachniden" в "Beilragen zur Kenntniss des Russisch. Reiches" (2 серія, 1881).
М. Римський-Корсаков.
Тарань - представляє чорноморсько-азовську різницю звичайної плотви (Leuciscus rutilus L.). Як відмітні ознаки, по зіставленню зі звичайною плотвою, вказується більша висота тіла, трохи найбільш маленька луска, найменше число променів в анальному плавці (конкретно 9-10), найбільш товсті зуби й чорнуваті краї парних плавців.