Фронтальний верхній ложнокоренной має трикутну коронку, інші ложнокоренные й корінні приблизно схожої форми й величини й щільно прилежат друг до друга; вони мають 4 кореня й квадратну коронку з 4 пагорбами, попарно з'єднаними 2-мя поперечними гребенями. Хребців: шийних 7, грудних 18, поперекових 5, крижових 6, хвостових до 12. В анатомічному відношенні Т. не багато ухиляються від загального типу непарнопалых. Мозкові звивини в них найменш розвинені, чому в інших форм, сліпа кишка довше. Сучасні види розпадаються на дві групи. До одній (рід Elasmognathus Gill) ставляться обоє виду Центральної Америки - Tapirus bairdi і Т. dowi; вони різняться найбільш потужним окостенінням носової перегородки (mesethmoid). До 2-ой групі (рід Tapirus у тіснуватому змісті) належать інші 3 виду: Т. indicus-саладанг або чепрачный Т. Малайського напівпро-ва Суматри й Борнео, найбільший вид; Т. americanus (T. terrestris L.) - звичайний Т. Бразилії й Парагваю й Т. roulini-пинчак Андов. Усі південноамериканські види в дорослому стані пофарбовані в однаковий темно-бурий, практично темний колір; розцвічення юних звіриних ( як і в Т. indicus) різниться білосніжними або жовтуватими плямами й поздовжніми смугами, розвіяними по темному тлу. Т. володіли колись найбільш широким географічним поширенням. Не для кого не секрет те, що викопні форми, відшукані в міоценових і пліоценових відкладаннях Німеччини, Франції й Великобританії (Т. priscus, Т. arvensis), наближаються до сучасних. У Європі вони, очевидно, пропали до плейстоценовой ери, але в інших країнах і в цю еру область їх поширення була ширше. Так, у Китаї вона простяглася далі на В (Т. sinensis), а в Сівбу. Америці далі на З від Южн. Кароліни до Каліфорнії. Т. безпечні й боягузливі звірині. Вони ведуть сутінковий або нічний спосіб життя й, за винятком періоду спарювання, одиночний. Вони ховаються в непролазних лісових хащах, здебільшого по близькості води, у якій охоче купаються. Харчуються їжею з рослин, більшою мірою листами. Як би це було не дивно, але глас їх - типовий свист. На Т. полюють заради смачного м'яса й шкіри, яка выделывается на ремені. Юні звірині зовсім не складно приручаються. Д. Педашенко.
Таргани (Blattidae s. Blattodea) - сем. комах із загону прямокрылых, Огthoptera, що належить до підзагону фактично прямокрылых (Ortnopteragenuina) і складове групу, що бігають (Cursoria). Сімейство це характеризується плоским тілом і досить довгуватими ногами, адаптованими для бігання, що й мають пятичлениковые лапки. Голова вертикальна, постачена довгуватими многочлениковыми щетинкоподібними вусиками й ротовими частинами, адаптованими для жування, що й полягають із верхньої губки, потужних верхніх щелеп, нижніх щелеп і нижньої губки; з боків голови перебувають складні очі, а звичайних (вічок) заурядно немає. На груди перебувають 2 пари крил, при цьому в надзвичайно майже всіх видів самки безкрилі або мають недорозвинені рудиментарні крила; у якихось Т. і самці є безкрилими. Фронтальні крила шкірясті, задні перетинчасті.