Побачені в ній недоліки викликали коливання в приналежності її Р. і різні на цей рахунок здогаду, з яких саме ґрунтовне - те, що план і загальна програмка належать Р. і навіть усі головні подробиці були намічені їм, а майже всі й повністю їм написані. Принциповою подією в житті Р. була, практично відразу з випуском перших книжок "Гаргантюа", поїздка його в Рим у якості секретаря дю-беллэ. Вона збагатила його спостереженнями, що дали йому багату їжу, як сатирикові, бичування якого обрушувалося більшою мірою на зіпсоване католицьке духівництво. Під час 2-ой поїздки в Рим, при батькові Павлі III, P., методом залицянь за кардиналами й іншими впливовими особами, достигнул від тата прощення власних майже всіх провин ( у тому числі й втечі з монастиря) і трохи поліпшив своє речовинне положення. Все-таки, переслідування духівництва й парламенту, що виражалися навіть у спаленні його книжок, змушували його, незважаючи на заступництво короля Франциска I, переїжджати з місця на місце, витерпіти всілякі позбавлення й повсевременно тремтіти за свою особисту схоронність, особливо у виді тих насильств і страт, які безперервно відбувалися над його найкращими друзями й однодумцями. Зрештою, в 1551 г., він одержав прихід у Медоне (містечко близько Парижа), де їм була випущена 4-я книжка "Пантагрюэля". Хоча анафеми Сорбонны тривало з колишньою силою, але могутня протекція (меж іншим - Діани де-пуатье) дозволила творцеві вести відносно спокійне існування до самої погибелі. Загинув він у Парижу в 1553 г.; погибель його обставлена в біографів такими ж знаменитими подробицями, які изукрасили все його життя; інші з них, але, найбільше або найменш підтверджуються досить надійними свідченнями. Такий, приміром, розповідь про те, що незадовго до погибелі він побажав одягтися в рясу бенедиктинского ченця, і коли його запитали про причину, відповідав каламбуром: "Beati qui moriuntur in Domino"; - або про відповідь його посланому від кардинала Шатильона з вопросцем про стан його здоров'я: "Dis a monseigneur en quelle galante humenr tu me vois: je vais querir un grand peut-etre"; - або ще про слова, начебто б вимовлених їм зі сміхом за пару хвилин до погибелі: "Tirez le rideau, lа farce est jouee". Саме-Собою зрозуміло, самий чудовий письменник власної ери, Р. є, укупі з тим, самим вірним і живим відбиттям її; коштуючи разом з найбільшими сатириками, він займає ушановане місце меж філософами й викладачами. Р. - повністю людей власного часу, людей Відродження по своїх симпатіях і прихильностям, по власному мандрівничому, практично кочовому життя, по достаткові власних відомостей і занять. Він є гуманістом, доктором, юристом, філологом, археологом, натуралістом, богословом, і у всіх цих сферах - "самим доблесним співрозмовником на бенкеті людського мозку". Усе інтелектуальне, моральне й соц шумування його ери відбилося в 2-ух величних його романах. Зовнішня форма їх - мифическо-алегоричн, що була в дусі тих пор і складова отут лише рамку, яку творець знаходив більш комфортної для вираження власних священних думок і емоцій.