є неметал із групи сірки). З утримуючих селенів покидьків камерного виробництва Т. извлекается методом кип'ятіння з розведеною сірчаною кислотою й осаджується зі згущеної фільтрованої води цинком. Для очищення його ще раз розчиняють у сірчаній кислоті й осаджують йодистим калієм у вигляді, який при випарюванні із сірчаною кислотою дає незаплямований сульфат Т., а з нього одержують електролізом незаплямований Т. При аналізі Т. примикає до групи заліза, тому що він сірководнем з кислих сумішей не осаджується, середні ж суміші із сірчистим амонієм дають сірчистий Т., Tl2S, в осаді. Розчинивши його, укупі з іншими сульфідами й окисами З-Їй групи, в азотній кислоті й нейтралізувавши киплячий розчин содою, прохолоджують рідину й додають платинохлористоводородной кислоти, при чому осаджується труднорастворимый хлороплатинат талія.
Тальма ( Франсуа-Жозеф Talma, 1763-1826) - відомий франц. актор. Отримав гарну освіту. Батько його,. одонтолог, бажав передати нащадкові свою професію, якої Т. деякий час і займався. У годинник дозвілля він відіграв на малеханьких сценах, а в 1787 г. з фуррором дебютував на сцені Comedie Franеaise у п'єсі Вольтера "Магомет" і скоро був прийнятий у число сосьетеров (пайовиків) театру. За столітньою традицією актори гралися героїв різних націй і століть у багаті сучасні їм платтячках; греки й римляне були в шовку й оксамиті, у напудрених перуках. У половині XVIII ст. актор Лекен і акторка Клэрон повставали проти даної нам безглуздості, але не могли здолати силу звички. Т. наполягав на тому, щоб на сцені костюмчики старих і чужих народностей були строго скопійовані зі старих статуй, монет і медалей. Коли він, в один прекрасний момент, виник у такому костюмчику, на нього з усіх боків посипалися глузування. Одна акторка закричала: "так ви зовсім скульптура!"; інший актор побачив: "вуж не чи простирадло ви на себе накинули замісце костюмчика?" Т. уперто продовжував відстоювати власний погляд, меж іншим у статті: "Reflexions sur Lekain et sur l'art theutral". Ту ж правдивість Т. намагався внести й у дикцію, засуджуючи зайву й липову декламацію. Наближалася революційна ера. На сцену передбачалося поставити п'єсу Марі-Жозефа Шенье: "Карл IХ або школа правителів", переповнену протестами проти зловживань і гніту влади. Головні актори відхиляли від себе роль Карла, монарха-убивці, не бажаючи бути перед публікою у вигляді такої антипатичної особи. Т. узявся зіграти роль, представив Карла незначним знаряддям у руках його мами й виявив стільки мучались від докорів совісті, що його талант в 1-ый раз був оцінений повністю. П'єса мала величезний фуррор, до невдоволення значимої частини старенькых акторів трупи. Звиклі до царського режиму, вони не співчували новеньким ідеям і не бажали допомагати їхньому поширенню. Т., навпаки, віддався революційному плину. Опосля 30-го вистави драми "Карл IX", її зняли з репертуару. що викликало потужне порушення; справа дійшла до дуелі меж Т. і актором Ноде. П'єсу відновили, але боротьба тривала: Т. і майже всі інші актори покинули театр і заснували власний, у будинку Палерояля, у вулиці Ришелье.