Ќедостатньо утворений, щоб предназначить себе одн≥Їњ з "л≥беральних профес≥й", –. зробив у ченц≥. —понукала його до цього, меж ≥ншим, ≥ можлив≥сть, при в≥домому речовинному забезпеченн≥, займатис¤ "гуман≥стичними" науками, що зайн¤ли в ту пору, тобто в розпал в≥дродженн¤ у ‘ранц≥њ, саме видне м≥сце в ≥нтелектуальному житт≥ француз≥в. „ернече житт¤ (≥ основним образом - ордена францисканц≥в), ¤кому –. прир≥к себе 25 рок≥в в≥д роду, перебувала в р≥зкому протир≥чч≥ з натурою P., непри¤зноњ вс¤ким маг≥чним крайност¤м ≥ аскетичному вмертв≥нню плот≥. Ќеприхильн≥сть його до чернецтва п≥дсилювалос¤ неуцтвом, фанатизмом ≥, укуп≥ з тим, ледарством ≥ розпустою тих ченц≥в, посередин≥ ¤ких йому довелос¤ жити ≥ ¤к≥ вже зараз давали йому дорогоц≥нний матер≥ал дл¤ його майбутн≥х сатиричних зображень. “ем ревн≥ше займавс¤ в≥н, у кружку дек≥лькох однодумц≥в ≥ завд¤ки зносинам з видатними д≥¤чами ¬≥дродженн¤ (напр. Ќеудачой), своњми улюбленими науками.  оли невдоволенн¤ ченц≥в, ¤кому багато спри¤ли й изымательства –. над ними, прийн¤ло форму пересл≥дуванн¤, –. б≥г; хоча в≥н скоро вернувс¤, але через р≥к зовс≥м вийшов ≥з францисканского ордена й переб≥г у бенедиктинский. ” монастир в≥н, але, уже не надходив, ≥ в ¤кост≥ звичайного св¤щеника жив при двор≥ Їпископа мальезесского (Mailiezais), ∆оффруа д'эстиссака, що в≥др≥зн¤вс¤ осв≥чен≥стю й еп≥курейськими похилост¤ми, що й збирав навколо себе майже вс≥х французьких "гуман≥ст≥в". ƒуже можливо, що до цього ж часу ставитьс¤ початок зносин –. з Ёразмом –оттердамским, до ¤кого в≥н пост≥йно харчував найглибшу повагу, називаючи його своњм "татом", нав≥ть "мамою". «аступництво Їпископа, що також в≥д≥грали значну роль в ≥стор≥њ тод≥шньоњ осв≥ти, що й займали принципове положенн¤ брат≥в дю-беллэ, в≥ддало –. можлив≥сть, не обт¤жуючи себе виконанн¤м власних церковних зобов'¤зань, зайн¤тис¤ ботан≥кою й медициною. ¬ 1630 г., збер≥гаючи званн¤ св¤щеника, в≥н зробив на мед факультет ≥нституту ћонпелье. ќтут ми спозираЇмо його й читаючим сусп≥льн≥ лекц≥њ по медицин≥ (роз'¤сненн¤ "јфоризм≥в" √≥ппократа й "Ars parva" √аллиена), що й випускають у св≥тло ¤к≥сь учен≥ (не особливо принципов≥ по г≥дност≥) твору й колишн≥ тод≥ в мод≥ "альманахи", зрештою - практикуючим доктором, не дивл¤чись на те, що ступ≥нь доктора медицини в≥н оф≥ц≥йно одержав суттЇво п≥зн≥ше. “аку ж д≥¤льн≥сть продовжуЇ в≥н ≥ в Ћ≥он≥, куди перењжджаЇ з ћонпелье, - але тут в≥н вступаЇ й на той шл¤х, на ¤кому йому визначено було придбати безсмертну славу: в 1532 або 1533 г. виникають у перш≥й редакц≥њ дв≥ 1-ые книжки його в≥домого роману, без п≥дпису творц¤ ( з остраху пересл≥дувань), п≥д псевдон≥мом "јлкофрибас Ќазье" (анаграма його ≥мен≥ й пр≥звища), ≥ п≥д заголовком "Grandes et inestimables chroniques du grand et enorme geant Gargantua". ѕрототипом дл¤ нього послужила народна книжка п≥д тим же заголовком, що малювала в карикатурному вид≥ в≥джилий мир лицарських подвиг≥в, романтичних г≥гант≥в ≥ чар≥вник≥в. Ќаступн≥ книжки ¤к цього роману, так ≥ його продовженн¤, "ѕантагрюэль", з'¤вл¤лис¤ пот≥м по черз≥ прот¤гом пари рок≥в, у р≥зних переробках; крайн¤, 5-а¤, виникла в повному вид≥ т≥льки через дванадц¤ть рок≥в по погибел≥ –.