’оча й було зрозум≥ло про ≥снуванн¤ посередин≥ тайгових простор≥в найб≥льше або найменш незл≥ченних зањмок ( по переваз≥ раскольничьих), але про крайн≥х не було ск≥льки-або ч≥тких в≥домостей; передбачалос¤, що ц≥ зањмки, ¤к по типовому добору населенн¤, так ≥ по роду його зан¤ть ( по переваз≥ зв≥роловство, рибальство, орешный промисел ≥ часто р≥зн≥ незаконн≥ джерела ≥снуванн¤), не можуть розгл¤датис¤ ¤к п≥онери землеробськоњ колон≥зац≥њ. ўо робилис¤ час в≥д часу проби в≥дводу земель п≥д заселенн¤ по окрањнах “. практично пост≥йно к≥нчалис¤ невдачею: або д≥л¤нки не засел¤лис¤, або, що встановилис¤ на њхн≥ переселенц≥ переходили на найб≥льш комфортн≥ м≥сц¤. Ќа вопросец про заселенн¤ тайгових простор≥в була звернена сувора увага лише в 1893 - 1895 рр., коли вообщем заходу щодо заселенн¤ —иб≥ру були поставлен≥ найб≥льш велике. Ѕуло визнано незд≥йсненним кинути без уваги так≥ б≥льш≥ земл¤н≥ м≥сц¤, ¤к≥ представл¤Ї собою “. « одного боку, передбачалос¤ швидке виснаженн¤ припасу в≥льних земель у колонизуемых уже районах —иб≥ру й представл¤лос¤, тому, потр≥бним поворухнути м≥зками про в≥дкритт¤ дл¤ заселенн¤ нов≥тн≥х колон≥зац≥йних район≥в; з ≥ншоњ сторони прор≥джуванн¤ “. визнавалос¤ необх≥дним ≥ у видах пол≥пшенн¤ погодних критер≥й найближчих до “. заселених район≥в, дл¤ ¤ких сус≥дство “. створювало значн≥ незручност≥ виход¤чи з переконань проживанн¤ й с≥льського господарства. —уц≥льна колон≥зац≥¤ тайгових простор≥в продовжувала, але, видатис¤ незд≥йсненною; до заселенн¤. ѕередбачалос¤, тому, залучити б≥льш енерг≥йн≥ елементи ≥з середовища сиб≥рських старожил≥в або переселенц≥в з п≥вн≥чних губерн≥й, залучаючи њх до запровадженн¤ в “. р≥зними п≥льгами, а основне - величезним простором у землекористуванн≥, коли ¤ким розташовують переселенц≥, що встановлюютьс¤ в —иб≥ру при повс¤кденних критер≥¤х. ≤з цих початк≥в виходить особливий закон 27 кв≥т. 1896 г. “ому закону тайгов≥ м≥сц¤ зазнають спец≥альному досл≥дженню, у п≥дсумку ¤кого визначаютьс¤ т≥ л≥си, ¤к≥ повинн≥ ув≥йти до складу, ¤к ми звикли говорити, казенних л≥сових дач, ≥ з'¤совуютьс¤ урочища, б≥льш п≥дход¤щий дл¤ землеробськоњ колон≥зац≥њ. ѕот≥м, по твердженню загальних границь досл≥дженого м≥сц¤ й по отграничению в натур≥ л≥сових дач, ≥нш≥ м≥сц¤ в≥дкриваютьс¤ дл¤ в≥льного заселенн¤. ѕрот¤гом 1897-1900 рр. досл≥дженн¤ тайгових простор≥в, супроводжуван≥ ¤кимись ≥нструментальними роботами, були зроблен≥ на простор≥ до 10 милл. дес., у тому числ≥ близько одн≥Їњ третини - у губ. зах≥дносиб≥рських, решта - в ≤ркутськ≥й ≥ ≈нисейской губ. ‘актично дл¤ в≥льноњ колон≥зац≥њ досл≥дженн¤ ц≥ ще не дали позитивних результат≥в, але вони мали величезне значенн¤, тому що дов≥далис¤ зроблену помилков≥сть колишн≥х вистав про тайгу й урманах: з'¤сувалос¤, що, завд¤ки р≥зночасним величезним пожежам, перв≥сн≥ тайгов≥ л≥си вигор≥ли на значимих м≥сц¤х, ¤к≥ перевт≥ливс¤ в так ≥менован≥ "гари" ≥ "Їлан≥" - площ≥, покрит≥ березовим ≥ осиковим р≥дкол≥сс¤м або нав≥ть зовс≥м безл≥сн≥, а тому найб≥льше або найменш просто доступн≥ дл¤ культури; разом з тем у ірунтов≥ умови в майже вс≥х м≥сц¤х досить спри¤тлив≥ дл¤ землеробства, ≥ так≥ перешкоди дл¤ цього крайнього, ¤к надлишок води й сувор≥сть кл≥мату, у значим≥й мер≥ усуваютьс¤ п≥д впливом заселенн¤ й культури.