Пізніше, коли в процес релігійної творчості починає брати участь упереджена й нерідко жадібна ініціатива жрецького стану й світської влади, система Т. утворює із себе тканина регламентацій, що обплутує всі деталі життя, що позбавляє суспільство здатності вільного розвитку. Психологія, що створила Т., виявила себе не в одній тільки релігійній сфері, а у всіх областях духовного й публічного життя, у праві, моралі й навіть науці, і в значимій мері послужила передумовою застою майже всіх цивілізацій стародавності. Традиційної державою, у який система Т. одержала свій цілковитий розвиток, є Полінезія. По погляду Фразера. слово Т. утворювалося з дієслова: ta (відзначати) і прислівника посилення: pu, що вмісти практично зобов'язано означати: "цілком виділений, відзначений". Повсякденне значення цього слова - освячений"; воно показує на "зв'язок предмета з богами, віддалення від повсякденних зайняли, виняткову приналежність чого-небудь особам або предметам, шанованим священними, іноді-"об'єкт обітниці". У той же час Т. але містить у для себе неотклонимого морального елемента. Термін, зворотний Т. - поа. т. е. загальний, звичайний. На батьківщині Т. ( від про-вов Гавайї до Новітньої Зеландії) система заборон обхоплювала всі сфери життя й була єдиною формою регламентації, що заміняла все те, що в нас йменується офіційною релігією, законом, юридичною мораллю й правом. До цього всього Т. застосовувалося до всього того, що мало пряме відношення до божества. Особистість жерців, храми і їх майно були найсуворішими Т., тобто значилися не тільки лише священними, але строжайше недоторканними. Далі, володарі й начальники, ведшие своє походження від богів, були нескінченними Т. Усе, що мало хоча б дрібне відношення до їхньої особистості й майну, було священне й недоторканно. Навіть імена їх були Т.; підлеглим заборонялося виголошувати їх. Коли ім'я короля случаємо звучало на подобу якого-небудь загальновживаного слова, те це крайнє ставало забороненим і замінялося нововинайденим терміном. Усі, до чого доторкалися володарі або начальники, ставало теж Т. і відчужувалося на користь прикоснувшихся. Те ж дію мала крапля крові короля, що впала на землю або річ (Новий. Зеландія). Тропа, по якій ішов володар, будинок, у який він заходив, перетворювалися в Т.; по стежці заборонялося ходити, з будинку потрібно було видертися. Мало хто знає те, що точно також ставала Т. усяка річ, яку володар або начальник називав частиною власного тіла - напр., сказавши, що такий-то будинок його спина або голова. Їжа таких обранців була найсуворішим Т.;, що покуштував її, по переконанню полинезийцев, викликав на себе неминучу погибель. Предметом жаху були не тільки лише, як багато виражаються, загальноплемінні або національні божества, та й божества найменш більші, божества окремих пологів або родин. Було б погано, якби ми не відзначили те, що правом проголошувати Т. скористалися, тому, не лише жерці, володарі, вожді, та й окремі селища, навіть окремі особи, у якості хоронителів власних домашніх і земляних богів.