Військова служба була розділена від цивільної й придворної. Легалізовано було придбання дворянства вислугою відомого чину й даруванням монарха, що впливало на демократизацію дворянського класу, на закріплення служивої вдачі дворянства й на розшарування дворянської маси на новітні групи - дворянства потомственого й особистого. Не для кого не секрет те, що т. продовжує зберігати значення працюючого закону й у поточний час, не дивлячись на повсевременно, що відновляються толки про її застарілість. Вообщем законодавство, що стоїть, про чинопроизводство трохи ухилилося від початкової ідеї Т. По ідеї Т. чини означали самі посади, розподілені по 14 класах. Із часом чини одержують самостійне значення знатних титулів, незалежно від посад. З іншої сторони, для виробництва в якісь чини для дворян установлені скорочені строки; потім були підвищені чини, надавало право потомственого дворянства. Ці заходи мали на меті обмежити дія, що демократизує Т. на состав дворянського стану. Необхідно підкреслити те, що текст Т. див. у Повному Зібранні Законів (т. VI, № 3890). Саме-Собою зрозуміло, окремі видання - М., 1722 і Спб., 1770. Порівн. Пекарський, "Наука й література в Рф при Петрові Вів." (т. II. стр. 564-568); Романович Славатинский, "Дворянство в Рф" (стор. 14 исслед.); Соловйов, "Історія Рф" (т. ХVIII, гл. III).
Ал. Козеветтер.
Табу - термін, узятий з релігійно-обрядових установ Полінезії й зараз прийнятий в етнографії й соціології для позначення системи специфічних релігійних заборон - системи, риси якої під різними найменуваннями знайдені у всіх народів, що коштують на відомому щаблі розвитку. Зовнішньою ознакою, загальним усім явищам категорії Т., служить постійно супутній їм атрибут "священности", абсолютної божественної імперативності (agov xeov; у греків, sacer у римлян, кодеш у євреїв і т.д.). Величезне більша частина заборон і обрядів, зроблених даної для нас системою, є ірраціональними навіть із погляду її послідовників, знаходячи своє виправдання тільки в категоричному імперативі релігійної вимоги. Генезис цих заборон криється в марновірному прагненні первісної людини відгородити всяке розумне з його погляду релігійне правило або заборона цілим рядом паралельних заборон в областях зовсім байдужих, керуючись або звичайний аналогією з головною забороною, або бажанням відгородити основна заборона від самої навіть віддаленої здатності порушення. У Талмуді всі подібні заборони так і йменуються "огорожами закону". Простим прикладом цих "огорож" можуть служити закони про суботу, для охорони святості якої була встановлена ціла маса заборон, нічого загального, що не мають із самим принципом суботнього відпочинку (напр. заборона доторкатися до світильника, носити хустку в кармашке й т.п.). У свою чергу кожне нове - зроблене за аналогією або для обгородження старенького - заборона ставала предметом наступних поширювальних заборон. Санкцією й охороною схожих заборон служило фетишистическое преклоніння первісної людини перед усім, що старо, звичайно, заповідане отошедшими поколіннями, і в індивідуальності перед тим, що закріплене звичайним атрибутом Т.
- священностью.