Ці божества склали так назыв. илиопольскую эннеаду, на чолі якої стояв Р. Під час середнього королівства було вироблено піднесене навчання, по якому вісім божеств представляють єдине зі своїм батьком, будучи членами тіла верховного бога. Цей бог так говорить про для себе в 17 гл. Книжки мертвих: "Я - Тум, наявний, єдиний. Я - Р. у його першому сході. Я - величний бог, що створив себе сам, творець власного імені "владики эннеады". Я був учора; я знаю завтрашній денек". Створивши мир, Р. панував над ним подібно людині-фараонові, і в цей час було золоте століття. Р. усе тримав у власних руках, завдяки чарівній силі власного загадкового імені. Його премудра правнучка Исида, коли він зостарився, хитрістю випитала в нього це ім'я; наслідком була неслухняність людей. Пo раді власного батька, Р. наважився винищити людський рід, наславши на нього своє "око" у вигляді богині Гатир, яка зробила жахливе побиття; люди стали тонути у своїй крові. Р. зглянувся й виручив на інший денек уцілілих людей, напоївши Гатор доп'яна. Але невдячність людей засмутила Р. і він наважився піти від них на небо. Богиня крайнього, Нут, стала перед ним у вигляді худобин, і він виїхав, сівши на її спину. Люди покаялися, з'явилися проводити його, виявили готовність перебити його супротивників і організувати на честь його жертви й культ. Панувати сталі Шу й Тефнут. Та й вийшовши на небо, Р. не закінчив благодіяти землю. Раз у день виїжджає він зі сходу в денній барці, у супроводі інших божеств, щоб висвітлювати землю, і через 12 годин пересаджується в нічну барку, щоб протягом 12 нічних годин опромінювати 12 митарств загробного миру. Було б погано, якби ми не відзначили те, що зесь він долає монстрів мороку й відвідує богів і небіжчиків, що одержували від нього наділи землею, що й уважалися його васалами. Лише одна година в день міг кожний з них тішитися його спогляданням і лише особливі обранці вдостоювалися щастя проводити із променистим богом завжди, пливучи з ним у барку. Ця доля значилася жаданої для всякого благочестивого єгиптянина; звідси величезна кількість гімнів на честь Ра і його зображень у надгробних написах часів новітнього королівства. Гімни ці потрапили й в "книжку Мертвих" (15 глава); не вважаючи того, до нас дійшли 75 "величань" на честь Р. у гробницях царів 20 династії. Маленькі пірамідки, на кожній з 4 сторін яких зображувалася сонячна барка в різні періоди денного життя й писалися молитви Р. під зображенням уклінного мерця, також повинні були полегшувати крайньому незмінне перебування у світлі. Зображувався Р. з головою кобчика на людському тілі, із сонячним диском і змією урея на голові. Про культ P., особливо у формі Амона-Р. у Фивах, зберігаються в Берлінському музеї варті уваги ритуальні папіруси, дослідження яких почато О. Є. ф. Леммом ("Das Ritualbuch", 1886) і які в дійсний час видаються. Сначало при Р. не було дамських божеств: він затворів сам по для себе, але потім ми знаходимо поруч із ним богинь Иycaаст, Рат і ін. Штучність їх зовсім ясна, меж іншим, уже з їхніх зображень, які робили з їхнього двійника Исиды й Гатор, а не подружжя иеракокефального бога світла.